Я вирішила, що ми з вами обміняємося житлом. Я була дещо ш _оkована такою заявою, але швидко прийшла в себе. – Ні. Цього точно не буде. Це будинок моєї матері і я не збираюся вам його дарувати.

Я зустрічалася з Михайлом чотири роки. Не виникало жодних сумнівів у тому, що решту свого життя ми проведемо разом. Між нами ніколи не виникало конфліктів та суперечок. Тож не дивно, що після закінчення навчання ми одружилися.

Перший час довелося жити біля свекрухи. До весілля ми з нею спілкувалися досить не часто, тому я не знала чого чекати від цієї жінки. Свій характер вона показала одразу, чітко окресливши моє місце у її домі.

Я не мала права ні до чого торкатися без її дозволу, усі страви затверджувалися свекрухою. Якщо я когось хотіла запросити в гості, потрібно попередити маму Міші. Якщо хочу влаштувати прибирання, потрібно запитати у який день це дозволено робити. Якщо пізно повертаюся з роботи – звітую перед нею, чому затрималася.

Таке життя мене неабияк виснажило. Я старалася триматися й не опускати руки, але не змогла. Поговорила відверто з Михайлом, розповіла про наші стосунки зі свекрухою й попросила переїхати жити окремо. Дякувати богу, усе склалося в єдину лінію. Саме в цей час моя мати вирішила поїхати на роботу за кордон й віддала нам свій дім.

З переїздом наше життя змінилося. Я стала повноправною господинею у нашому домі. Стосунки з чоловіком покращилися, життя заграло новими фарбами. Ми зробили невеличкий ремонт, змінили деякі меблі. Обживалися потроху й вирішили влаштувати новосілля. Покликали своїх друзів та свекруху. Вечір минув прекрасно, нас вітали, хвалили дім. Навіть свекруха не знайшла до чого причепитися й була вражена тим місцем, де ми жили.

Через тиждень після вечірки свекруха знову завітала в гості, коли Михайла не було вдома. Я не знала, чому вона прийшла, тому просто поводила себе як гостинна хазяйка. Добре, що вона одразу перейшла до справи:

-Я людина вже стара, хвороблива. Мій лікар радить більше часу проводити на свіжому повітрі, знайти собі якесь захоплення. З моїми колінами важко підійматися по сходах на четвертий поверх. Тому я вирішила, що ми з вами обміняємося житлом.

Я була дещо шокована такою заявою, але швидко прийшла в себе.

Ні. Цього точно не буде. Це будинок моєї матері і я не збираюся вам його дарувати.

Звісно, реакція була миттєвою. Свекруха на мене кричала, обзивала, а потім схопила вазу й жбурнула в стіну навпроти мене. Після цього вийшла з дому, голосно гримнувши дверима.

Ввечері Михайло повернувся додому й звинуватив мене, що я образила і вигнала його маму. Виявляється вона набрехала, що саме я жбурнула у неї вазу. Ми сильно посварилися, декілька днів не розмовляємо. Свекруха знову приходила, обіцяла розповісти сину правду, якщо я погоджуся на обмін.

І що мені тепер робити?

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

четыре + три =

Я вирішила, що ми з вами обміняємося житлом. Я була дещо ш _оkована такою заявою, але швидко прийшла в себе. – Ні. Цього точно не буде. Це будинок моєї матері і я не збираюся вам його дарувати.