У мене не складається особисте життя ще зі студентських років. Чомусь не вмію я обирати нормальних чоловіків. Вічно трапляються якісь несерйозні особи. Жінка я симпатична, можна сказати навіть приваблива. Не дурна, вмію підтримати розмову й зі мною цікаво спілкуватися. Сама готую, у квартирі прибрано, а заміж ніхто не бере.
Моя колега порадила познайомитися з чоловіком через сайт знайомств. Для мене ця вигадка була провальною з самого початку. Ну не вірю я, що там люди дійсно шукають собі пару на все життя. Так, розважитися на ніч і не більше. Чи то з нудьги, чи то з досади я все ж вирішила зареєструватися. Того ж дня мені на телефон прийшло повідомлення від Олега.
Я переглянула фото та особисту сторінку незнайомця. Досить привабливий, е дурний собою. В особистій інформації вказав, що не був одруженим, дітей немає й шукає жінку для довготривалих стосунків. Ми почали спілкуватися. Олег виявився цікавим співрозмовником, у нас було багато спільного. Єдина проблема – він не хотів розмовляти телефоном. Пояснював, що йому легше виражати свої думки у письмовій формі.
Звісно, цей факт мене насторожив, але коли чоловік запропонував нарешті зустрітися – усі хвилювання, як рукою зняло. До побачення я готувалася дуже довго. Три рази змінювала вбрання, перед самим виходом переробила зачіску. Серце буквально виплигувало з грудей, поки я йшла до місця зустрічі.
В кафе я з’явилася першою. Замовила собі улюблений напій з тістечком й чекала на свого хлопця. Хвилювання не минало. В голові я перебирала теми, які ми можемо обговорити. Фантазувала про те, яким він буде. Прийде з квітами чи без. Раптом він нижчий від мене, як тоді ми будемо виглядати у парі. За цими роздумами я й не помітила, що минуло уже 2 години, а Олега так і не має.
Я написала йому кілька повідомлень – тиша. Прочекавши на нього ще годину, зрозуміла, що мене просто розіграли. Він і не збирався приходити. Тепер я взагалі сумніваюся, що такий чоловік взагалі існував. Більше ніяких побачень наосліп і ніяких знайомств в Інтернеті.
