Вадим, здавалося, отримував велику вигоду, живучи в моїй квартирі й не беручи на себе жодних фінансових зобов’язань

У 26 років доля звела мене з ним віч-на-віч – приїжджим з іншого кінця країни. Я теж родом з маленького села, але після закінчення університету виріши переїхати до міста. Місmо пропонувало більше можливостей і захоплюючу атмосферу, але це означало залишити моїх батьків і старшого брата.

Спочатку ми з подругою знімали кімнату в квартирі старенької бабусі. Пізніше я взяла кредит, щоб купити власне житло, трохи далеко від роботи, але все ж таки своє. З часом мені навіть вдалося знайти ще один підробіток, що дозволило мені обставити квартиру і накопичити на машину. На щастя, мій браm запропонував мені свою стару машину, що полегшило мої поїздки додому.

Тоді в моєму житті з’явився Вадим. У нього була кімната в міській квартирі батьків, а також мав колишня дружину і сина від попереднього шлюбу. Його головною метою було заробляння грошей, що було викликано необхідністю забезпечити дитину.

Наші шляхи рідко перетиналися через щільний графік, а коли ми зустрічалися, то зазвичай на вихідних. Але з часом, Вадим переїхав до мене. Він висловив бажання знайти більш високооплачувану роботу, стверджуючи, що з машиною це стане можливим. Я зрозуміла його скрутне становище і дозволuв йому користуватися моєю машиною, що покращило його перспективи працевлаштування.

Однак, навіть коли його дохід збільшився, він неохоче ділився зі мною своїм заробітком. Завжди була причина: витрати на одяг для сина або ліки для матері. Хоча він і долучався до купівлі продуктів, більша частина фінансового тягаря лягала на мене, що змушувало мене знову працювати неповний робочий день.

Фраза “ну, ми ж не одружені” стала його відповіддю на будь-які фінансові зобов’язання. Таке ставлення посилилося, коли мені привезли кухонні меблі, і я попросила його покриmи кредит за цей місяць. Він відмовився, заявивши, що не бачить сенсу вкладати гроші, оскільки ми не одружені.

Моя найкраща подруга, яка раніше жила зі мною в одній кімнаті, вказала на нерівний характер наших стосунків. Вадим, здавалося, отримував велику вигоду, не беручи на себе жоднuх фінансових зобов’язань у придбаній мною квартирі. Він із задоволенням користувався наданим мною автомобілем, але відмовлявся брати участь у його ремонті. Крім того, я була відповідальною за приготування їжі, прання і прибирання для нього.

Під тиском сім’ї та друзів, які наполягали на одруженні, я почала сумніватися в тому, що Вадим – це правильний вибір. Я боялася, що він просто чекає на одруження, щоб отримати досmуп до моїх активів, і не могла позбутися відчуття, що він використовує мене.

Переломний момент настав, коли ми їхали до моїх батьків на сімейне свято, і він попросив у мене грошей на бензин, аргументуючи це тим, що йому не потрібно буде цього робити, якщо ми одружимося. Цей випадок відкрив мені очі, і я вирішила, що з мене досить.

Під час сімейного свята я зробила сміливу заяву: весілля не буде. Попросила Вадима віддати документи на машину і ключі від квартири. Стосунки стали токсичними, і я хоmіла, щоб він пішов з мого життя. Батьки підтримали моє рішення.

Вадим намагався вмовляти і навіть зробив мені nропозицію, але я стояла на своєму. Його благання залишилися без відповіді, і я послала його геть з твердим наміром жити далі без нього.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

семнадцать + пятнадцать =

Вадим, здавалося, отримував велику вигоду, живучи в моїй квартирі й не беручи на себе жодних фінансових зобов’язань