У транспорт забігаю практично на ходу й намагаюся перевести подих. Пасажири дивляться на мене здивованим поглядом, а я посміхаюся. Встигла

Я поверталася з роботи, коли до мене зателефонував чоловік. Іван часто їздив у відрядження, бо працював далекобійником. З рейсу повернувся два дні тому. Ми ще не встигли наговоритися, налюбуватися один одним, як він повідомляє, що знову треба їхати. Якщо зараз відмовиться, тоді пів року не матиме роботи, а нам жити з чогось потрібно.

Мені так його не вистачає, що ніякі гроші не зарадять. Та чоловік мав рацію, ми мусимо платити кредит за квартиру. Запитую скільки у нас часу й на мить зупиняюся. «Дві години». Я очікувала на інше. Поглянула на годинник, маршрутка має під’їхати до зупинки через 5 хвилин. Переводжу погляд на кондитерську. Часу на роздуми немає, том лечу в магазин купити улюблений торт чоловіка.

До від’їзду маршрутки залишається 2 хвилини. Якщо я зараз не встигну, то доведеться йти додому пішки, а це добряча година витраченого часу. Молюся, щоб трапилося якесь диво. У транспорт забігаю практично на ходу й намагаюся перевести подих. Пасажири дивляться на мене здивованим поглядом, а я посміхаюся. Встигла.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

У транспорт забігаю практично на ходу й намагаюся перевести подих. Пасажири дивляться на мене здивованим поглядом, а я посміхаюся. Встигла