Наталя сумлінно навчалася в школі, щоб мати змогу вступити до вишу. Батьки звичайні робітничі на фермі. Живуть вони добре, не бідують, але великих грошей не мають. Тож вся надія на власний розум та кмітливість.
Коли склала вступні іспити та побачила результати, довгий час не могла прийти до тями. Вона перша у списку на державну форму. Все ж таки сумлінна праця дала свої плоди.
Поїхала додому про все розповісти рідним. Батьки не могли натішитися своєю здібною та розумною дочкою:
-Можливо, дочко, хоч ти в люди виб’єшся та в місті оселишся. Не доведеться весь вік гнути спину на господаря.
Ната того й прагнула. Перший курс закінчила з відмінним результатом. Витягла на підвищену стипендію. Тепер батькам буде легше, адже вона сама зароблятиме собі на хліб.
У перший місяць літніх канікул дівчина зрозуміла, що має затримку. Поїхала в місто купити тест. Хвилювання підтвердилися – вона вагітна. Зателефонувала до свого хлопця, але про вагітність розповісти не наважилася. Остап на останньому випускному курсі, поїхав на практику. Що як відмовиться від дитини й не підтримає її. А як батькам про це розповісти?
Ввечері набрала коханого ще раз й про все зізналася. Почала плакати, не знала, як він відреагує. Остап заспокоїв її та пообіцяв приїхати наступного ж дня. Вранці родина Наталі прокинулася від стукоту у двері. На порозі стояв стурбований хлопець з величезним букетом квітів для коханої та її матері. Пара про все розповіла батькам й Остап попросив їхнього благословення на шлюб.
У молодого подружжя народилися дві прекрасні дівчинки. Навчання Ната поставила на паузу, але обіцяла обов’язково відновитися в університеті, коли донечки підростуть. Остап влаштувався на роботу, заробляє непогані гроші, вони з дружиною відкладають на власну квартиру у місті. Поки що живуть біля батьків чоловіка. Свекруха не працює, тож допомагає невістці з малечею. Ната щаслива, що все склалося саме так.
