Я працюю вчителькою у місцевій школі. Раз на 5 років ми мусимо проходити атестацію, щоб показати свої вміння та навички. Сьогодні у мене був той самий день. Я готувалася до нього декілька місяців. Хвилювалася страшенно й з самого ранку не могла знайти собі місця.
Декілька разів переодягалася, приготувала сніданок, але так і не поїла. Шматок хліба в горло не ліз. Те, що чоловік так і не піднявся з ліжка, помітила лише коли мала виходити з дому. Зайшла у нашу спальню. Віктор лежав на ліжку й дивився в стелю.
-З тобою все гаразд? – запитала у коханого.
-Нарешті помітила! Звісно, що ні. Я сьогодні не йду на роботу. У мене температура!
Чоловік простягнув мені градусник з таким обличчям, ніби з’їв цілий лимон без цукру. Мабуть, все серйозно. Поглянула на термометр 37.4. При такій температурі я могла працювати день і ніч, без скарг. Проте нічого порівнювати хворобу чоловіка та жінки.
-Вітю, це не смертельно. Візьми в аптечці ліки й можеш спокійно йти на роботу.
-Ти геть здуріла? Я хворий, мені потрібен догляд, гарячий бульйон, малиновий чай, натирання.
-Ти ж знаєш, що у мене сьогодні важливий день на роботі. Я не можу залишитися вдома, щоб дивитися за тобою!
-Ти мене зовсім не цінуєш! Теж мені дружина називається.
Слухати його скарги не було коли. Я залишила на столі записку зі списком ліків, які потрібно прийняти й поспішила до школи. Вітя телефонував через кожні 20 хвилин. Його дзвінки мене відривали, я все не могла зосередитися на занятті, тому вимкнула телефон.
Усе минуло вдало. Додому я поверталася невимовно щаслива. Захотілося відсвяткувати свій маленький успіх з чоловіком. Тож я забігла до супермаркету взяти тортик та шампанське.
Зайшовши у квартиру зрозуміла, що у нас гості. Марія Степанівна, мати Віті, сиділа біля ліжка хворого, змінюючи йому компрес.
-Як ви тут, усі живі здорові?
-Тобі тільки жартувати, безсовісна! Як ти могла залишити мого сина у такому стані самого? Ти хоч уявляєш, що йому довелося пережити. Добре, що мені зателефонував, мало не пропала дитина.
-Ви це серйозно? У нього навіть високої температури не було, до того ж цій «дитині» 32 роки. Вам не здається, що в такому віці він в змозі сам про себе подбати?
Зі свекрухою ми сильно посварилися. Вітя не втручався, лише удавав із себе смертельно хворого. Я не могла залишатися у тій квартирі разом з ними, тому просто пішла на вулицю прогулятися. От і відсвяткувала.
