Марійка любила літні канікули. Перш за все тому, що не потрібно робити нудні уроки та слухати повчання матері, що це їй знадобиться в житті. Інша причина – це можливість довго спати й не прокидатися рано вранці, щоб збиратися й годинами сидіти в пробці, перш ніж потрапити до школи. Та найбільше дівчинка любила літній відпочинок через те, що проводила його у селі в бабусі та дідуся.
Батьки відвозили її в гості до стареньких на початку літа, а забирали перед самою школою. Тут Маша мала тисячі планів, як круто та весело провести день. Саме тут дівчинка познайомилася та знайшла собі хороших друзів. Скільки пригод було за їхніми плечима з минулого літа, а скільки ще попереду!
Години, проведені в дорозі здавалися їй справжніми тортурами. Марія сиділа на задньому сидінні автомобіля, а перед очима бачила річку та вербу, що купала свої віти у воді. Це було їхнє місце, там друзі збудували собі хатинку й причал. На вербі зробили гойдалку. Й коли випадали особливо спекотні дні, можна було стрибати в річку прямо з гойдалки. Неабиякі відчуття.
Біля воріт на гостей уже чекав дідусь. Марійка виплигнула з машини й кинулася йому в обійми. Вона любила цього веселого дідуся, який вчив її майструвати та дозволяв брати в руки молоток. Мама, якби побачила одразу б закричала, що це не дівочі справи! Дід же вважав, що треба займатися тим, що тобі по душі.
Бабуся як завжди поралася на кухні й накривала нам смачний стіл. Онучка вже знала, що сьогодні на неї чекає дві порції борщу та ще й пюре з котлетками в придачу. Чомусь бабка вважає, що дівчинка надто худа і її потрібно підкормлювати. За три місяці літніх канікул на бабусиних харчах додому вона поверталася, як хом’як й заледве могла влізти у шкільну форму. Батькам доводиться купувати нову.
Посидівши за столом із рідними, подякувала за смачні страви й побігла зустрічати друзів. Вони так давно не бачилися, уже так кортілося з ними зустрітися та розповісти, як минув мій рік.
Дівчатка чекали на їхньому місці. Верба стала ще красивішою й хатинка залишилася такою, як її залишали. Правда на дітей чекав приємний сюрприз. Поки їх не було у ній поселився котик. Судячи з його розмірів, він ще зовсім юний. Подружки почали обшукувати прилеглу територію, шукаючи інших котят, але Мурчик (так його назвали) був один.
Марійка першою взяла знахідку на руки. Котик не пручався й спокійно почав муркотати. Такий милий та пухнастий, він одразу запав їй в серце. Додому дитина поверталася не з пустими руками. Звісно рідні спершу запротестували та онуку підтримав дідусь. Сказав, якщо вона візьме на себе відповідальність за цю тваринку, то зможе її залишити. З ним ніхто не сперечався.
Три місяці Маша сумлінно доглядала за кошеням. Навчила його проситися на двір, коли потрібно справити нужду. Він ніколи не лазив на стіл та не крав бабусині котлетки. Вмів по-своєму їх випрошувати. Ввечері йому обов’язково мили лапки та вичісували шерсть.
Коли настав час повертатися додому, дитина не знала, як зможе пережити розлуку зі своїм пухнастим другом. Мабуть, котик відчував те ж саме, бо цілий день не відходив від неї ні на мить. Коли приїхали батьки Марія насмілилася попросити забрати котика з собою. Мама була категорично проти, але тато не зміг встояти. Він дозволив забрати кота із собою до першої провини. Це були найкращі літні канікули в житті Марії.
