Та найбільша прикрість у цій історії криється в наступному. Олена з чоловіком не планували дітей. Вони хотіли пожити для себе, тож усі гроші, що віддав батько, витратили на поїздку за кордон

Нас із сестрою виховував батько. Коли матері не стало мені було 10 років, я її запам’ятала, а Оленка була ще зовсім маленькою, тож неньки навіть не могла пригадати. Тато старався всьому давати раду самостійно. Я допомагала чим могла. Навіть частково пожертвувала своїм майбутнім, щоб не покидати його та сестру. Вступила на навчання у коледж нашого ж міста.

Саме тоді й познайомилася з Назаром. Через чотири роки ми зіграли весілля. Саме тато допоміг організувати свято моєї мрії, він почав відкладати гроші одразу після знайомства із зятем.

До речі, коли Олена вступала на навчання й не пройшла на бюджет, тато згодився платити, хоч сума була завелика. Все своє життя він дбав про нас, не думаючи про власні інтереси. Вдруге так і не одружився, тому що не змін забутися кохану дружину.

Батько навчав нас бути єдиними та допомагати одна одній. За таким принципом ми й жили. Багато час минуло, Олена також вийшла заміж завела власну сім’ю. Про тата ми ніколи не забували, кожних вихідних приїздили в гості. Влітку старалися вирватися на кілька тижнів, щоб допомогти старому по господарству.

Наближався батьків день народження. Йому виповнювалося 60 років. Попри свій вік, папа був бадьорим та енергійним, ще й нас заряджав своєю енергетикою. Ми любили на це свято збиратися всією родиною. Зазвичай я приїжджала раніше, щоб зрихтувати щось до столу. Олена зі своїми з’являлися пізніше, але завжди привозили татові великий торт. Цього року вирішили діяти так само.

Та перш ніж планувати свято варто було домовитися про подарунок. Я знала, що тато вже декілька років мріяв про власний човен. Він любив риболовлю, захоплювався нею ще з дитинства. Постійно розповідав як його батько вчив його цьому ремеслу й катав на своєму човні. Тож і сказала Олені, що хочу аби ми склалися й придбали імениннику те, про що він мріє.

Коли прийшов час, ми з чоловіком поїхали до тата ще з самого ранку. Привітали його, вручили конверт з кругленькою сумою й прийнялися готувати святковий стіл. Сестра приїхала ввечері. Усі разом ми гарно провели час й розповіли татові, що подаровані гроші варто витратити на човна. Він радів, як мала дитина, що отримала повітряну кульку.

Минуло два місяці після нашого святкування. Якось я зателефонувала до батька поцікавитися чи знайшов він омріяну покупку, бо мій друг саме виставив на продаж свій човен. Батько зізнався неохоче, але виявляється грошей на човен він більше не мав. Моя сестра Олена вирішила схитрувати. З дня народження ми поїхали першими, а сестра з чоловіком ще залишилися. Вона почала скаржитися татові, що не може завагітніти, на лікування потрібно багато грошей. Звісно, що папа відав усі подаровані гроші їм.

Та найбільша прикрість у цій історії криється в наступному. Олена з чоловіком не планували дітей. Вони хотіли пожити для себе, тож усі гроші, що віддав батько, витратили на поїздку за кордон. Я ще й дивувалася, коли Олена радісно повідомила, що забронювала квитки до Єгипту, звідки вони взяли гроші й батьку на подарунок, й собі на відпустку?

Татові правди я не сказала, не хотіла його засмучувати. А от з Оленою у нас буде серйозна розмова, хай тільки повернеться зі свого відпочинку. Вона в мене тієї поїздки до кінця днів своїх не забуде. Хай тільки спробує після всього не віддати батькові гроші.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

два × 1 =

Та найбільша прикрість у цій історії криється в наступному. Олена з чоловіком не планували дітей. Вони хотіли пожити для себе, тож усі гроші, що віддав батько, витратили на поїздку за кордон