У мене є молодша сестра Соломія. Ми хоч і рідні, але кардинально відрізняємося що по зовнішності, що по характеру. Для мене на першому місці завжди було навчання, потім кар’єра. Про особисте життя я навіть не задумувалася. У Соломії все навпаки. Вона ще з 1 курсу мріяла вийти заміж й стати мамою.
Так і сталося, правда трішки пізніше. Вийшла заміж сестра, коли їй виповнилося 19. З весіллям сильно поспішали, як я вважала, але причина була вагома – Соломія вагітна. Мій зять Роман мені одразу не сподобався, слизький тип. Найбільше мені не подобалося те, як він ставиться до сестри. Постійно грубіянить, кричить, показує якесь своє невдоволення. На те, що вона вагітна, він навіть не зважає.
Після весілля їхні стосунки лише погіршилися. Соломія народила донечку, чим неабияк розгнівала чоловіка. Він же хотів сина, спадкоємця, а не якусь дівку. Таке собі привітання для дружини. Мало того, Соломія зізналася, що Роман почав кричати на неї. Такого терпіти я не збиралася, тому того ж дня приїхала за сестрою та племінницею й забрала їх до себе.
Наступного дня змусила молоду маму піти й подати заяву на розлучення. Звісно, процес розлучення був тривалим й скандальним. Чого тільки не говорив той дурень про мою сестру. Не хочу переповідати усі ті ганебні слова. Роман навіть хотів відсудити в Соломії доньку, але нічого не вийшло. Дитину залишили з мамою.
Коли ми виходили із будівлі суду, він кинув колишній дружині у слід:
–Та кому ти потрібна з «причепом»? Сама ще прибіжиш до мене й будеш молити пробачення.
Я була б не я, якби не повернулася й не розбила тому бовдуру носа. Хоч якась приємність від цієї ситуації. Не розумію, як можна бути таким черствим: власну дитину називати «причепом» й так ставитися до жінки, яка народила тобі дитину.
Сподіваюся, що Соломія ще знайде гідного чоловіка для себе й хорошого батька для донечки. Цього разу я особисто проконтролюю, щоб сестра потрапила в надійні чоловічі руки.
