Відмовилася бути присутньою на весіллі свого єдиного сина, стверджуючи, що не може залишити ферму в селі навіть на день. Правда викрилась згодом

Я одружилась понад сімнадцять років тому, і з самого початку мені було важко побудувати добрі стосунки зі свекрухою. Мене засмучувало те, що як би я не намагалася налагодити спілкування, вона завжди трималася на відстані. Вона навіть відмовилася бути присутньою на весіллі свого єдиного сuна, стверджуючи, що не може залишити свою ферму в селі навіть на день через тварин.

Намагаючись подолати цей розрив, я супроводжувала свого чоловіка під час візитів до села, щоб допомогти свекрусі з домашніми справами. Однак стало очевидно, що мою допомогу не прuймають і не цінують. Зрештою, я перестала їздити. Мій чоловік продовжував свої візити, повертаючись з повними сумками свіжих продуктів, м’яса, фруктів і молока, які його мати надсилала в якості подарунків.

Минув час, народилася наша донька, але свекруха не змогла приїхати до неї з тих самих причин, з яких вона пропустила весілля. Я наполягала на тому, що вона повинна побачитu свою онуку, запитуючи, як вона може не хотіти зустрітися з нею. Свекруха запевнила, що не проти побачити її, але пояснила, що село не є підходящим місцем для перебування маленької дитини.

У відповідь ми з чоловіком вирішили, що приїдемо всією сім’єю в її село на кілька днів. Однак, коли ми повідомили їй про наші плани по телефону, вона висловила свою любов до онукu, але наполягала на тому, що це не найкраще середовище для маленької дитини. Тим не менш, вона продовжувала надсилати нам величезні пакунки з подарунками та їжею.

Одного разу моєму чоловікові зателефонував сільський лікар і повідомив, що його мати серйозно захворіла. Не роздумуючи ні хвилини, ми спакували валізи і поспішили в село. Колu прийшли до її кімнати, вона, на мій подив, попросила свого сина вийти і залишити нас наодинці, щоб поговорити.

Саме під час цієї приватної розмови вона розкрила сімейну таємницю. Її бабуся відреклася від її матері, коли та вийшла заміж всупереч волі батьків. Прокляття бабусі важким тягарем лежало на її серці, вона вважала, що вся її сім’я ніколи не пізнає справжнього щастя. Саме це переконання змушувало її уникаmи спілкування і зустрічей зі мною і нашою донькою, боячись, що вона передасть цю негативну енергію.

Зі сльозами на очах вона просила вибачення за те, що раніше не виявляла своєї прихильності до мене. Вона зізналася, що я їй подобалася з моменту нашої зустрічі і завжди вважала мене рідною донькою.  Однак тягар її родинного прокляття і страх передати його далі стримував її.

Наступного ранку свекруха померла.Я перебувала в стані шоку, приголомшена раптовим одкровенням і потоком нової інформації. Всі ці роки я вважала, що вона просто не любила мене, не знаючи про глибоко вкорінену сімейну історію, яка переслідувала її. Усвідомлення цього викликало у мене суміш смутку за її боротьбу і жалю за втраченим часом, який ми могли б розділити.

Зрештою, я не могла не відчути почуття емпатії та розуміння до моєї свекрухи. Вона несла на собі тягар болісного сімейного прокляття, яке впливало на її стосунки, в тому числі й на наші. Незважаючи на наші розбіжності та втрачені можливості, я тепер знала, що її почуття до мене були справжніми, хоча й прихованими під тягарем її минулого.

Оплакуючи її втрату, я пообіцяла собі цінувати ті стосунки, які в мене були, ніколи не допускати непорозумінь і цінувати любов, яка мене оточувала. Історія моїх складних сmосунків зі свекрухою стала нагадуванням про те, що іноді за вчинками людей стоять приховані причини, і важливо ставитися до інших зі співчуттям і розумінням.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

восемнадцать − 1 =

Відмовилася бути присутньою на весіллі свого єдиного сина, стверджуючи, що не може залишити ферму в селі навіть на день. Правда викрилась згодом