Сваха нам заявляє, що другий поверх нашого будинку вони збираються здавати в оренду, а гроші, які виручать, відкласти та купити квартиру дітям.

Коли ми віддавали свою дочку заміж, ми ще не були знайомі з родиною зятя. Зять з ними не дуже ладнав, причину пояснювати не хотів, а ми й не допитувались. Видно, болісна для нього тема. Але як там не було б, він все-таки вирішив повідомити рідним, що одружився. Якимось чином вони домовились і все ж таки вирішили з нами познайомитись.

Я, звісно, розуміла, що якщо родина сватів не дуже спілкується між собою, то нам гарних відносин годі й чекати. Проте надія, як то кажуть, вмирає останньою. Ми з донькою наготували їсти, накрили гарнесенько стола, та чекали на сватів вдома. Жили ми в селі, мали великий будинок, а в ньому простору залу, там і поставили стіл. До ресторану було їхати далеко, та і хазяйство своє не могли залишити надовго.

Ось, вони нарешті приїхали. Зять з донькою зустріли, провели до будинку, ми познайомились. І все ніби нічого, проте я помітила, що мати й батько зятя ходять та оцінювальний погляд кидають на господу, машини, що стоять у дворі. Картини, які висіли в коридорі. Попросились піднятися на другий поверх. Обдивились все. Ситуація мені не припала до душі. Відчуття, ніби я в ломбард будинок збираюсь закладати, а ці люди гадають, яку ціну краще поставити. Мерзенне відчуття. Намагалась тримати себе в руках.

Ми сіли за стіл. Чоловік почав невимушену розмову, розпитував хто де працює, чим займаються. Намагався бути привітним. І тут, як грім серед ясного неба, сваха нам заявляє, що другий поверх вони збираються здавати в оренду, а гроші, які виручать, відкласти та купити квартиру дітям. Одну з машин ми зобов’язані продати, і суму туди ж. половину всього майна теж продати на ринку. За будинок ще додали, що на нашому місці, вони б взагалі продали цей будинок, купили менший, а гроші дітям віддати.

Ми з чоловіком навіть не придумали, що на це відповісти. Якась ліва людина, яка вперше приїхала до нашого дому так просто розпоряджалась нашим майном, яке ми чоловіком все життя стягували. І далось це все нам ой, як не легко.

Гроші на половину квартири дітям ми вже подарували на весілля. В конверт поклали близько двадцяти тисяч доларів. Якщо докласти ще тисяч п’ять, що вони могли зробити самотужки, то легенько можна придбати однокімнатну квартиру. А якщо свою половину докладуть свати, то вийде двох кімнатна квартира, а то й трикімнатна в хорошому районі Києва.

Мій чоловік терпів довго. Намагався перевести тему, неодноразово наголосив, що ми дали на половину квартири, проте сваха все не втихала. Ну справжня триндичиха. За секунду до того, як чоловік мало не спалахнув від злості, як сірник, зять підвівся, гаркнув на батьків, щоб прикрили рота та їхали геть звідси. Було добре видно, як йому соромно за свою рідню… причина, чому він не спілкувався з ними стала очевидною.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 × 4 =

Сваха нам заявляє, що другий поверх нашого будинку вони збираються здавати в оренду, а гроші, які виручать, відкласти та купити квартиру дітям.