Я не вірю у містику, забобони та людей з особливими можливостями. А от у закон бумеранга – ще і як. Неодноразово переконувалася, що добро добром повертається, а зла краще нікому не робити.
Розповім вам про одну історію, яка трапилася зі мною ще замолоду. Мені не було ще й 18 років, як я стала мамою прекрасної донечки. Батько дівчинки від нас відмовився й своєї дитини не визнавав. Мої батьки теж були не в захваті, але допомагали.
Жили ми із Софійкою у старому бабусиному будинку. Нічого у нас не було, окрім даху над головою, але я й за це була вдячна. Надворі стояла рання весна. Природа пробуджувалася від зимового сну. Я невимовно раділа, адже скоро можна буде посадити город й мати урожай. Жити стане легше.
Того дня йшов сильний дощ. Людей видно не було, тому коли у моє вікно постукали, я здивувалася. Зазвичай гості до мене не приходять й подруг я не маю. Коли відчинила двері на порозі стояла немолода циганка. Вона попросила прихистку, щоб перечекати негоду. Я одразу впустила її в дім та заварила теплого чаю.
-Візьміть, зігрійтеся, щоб не захворіли – сказала гості, поклавши перед нею чашку ароматного чаю.
-Добре серце ти маєш та наївну душу. Не хвилюєшся, що я щось поцуплю чи ману на тебе наведу?
-Ну якщо ви за добро готові так віддячити, то це ваша воля. Не на моїй совісті це буде. Мені нічого боятися.
-Мудра не по роках. За те, що не відмовила та в дім впустила, подарунок зроблю твоїй донечці.
-А звідки ви знаєте про дитину?
-Я багато чого знаю.
Стара жінка пішла в спальню, де мирно спала Софійка. Я хвилювалася, що задумала ця дивна жінка. Нахилившись до ліжечка вона прошепотіла якісь слова. Немовля крізь сон усміхнулося. Циганка перевела погляд на мене:
-Не хвилюйся, вона ніколи не пізнає твоєї долі. Щаслива буде.
Після того випадку ми більше ніколи не зустрічалися. Моя Софія виросла красивою дівчиною та хорошою людиною. Все з дитинства їй давалося легко й люди на життєвій стежині траплялися лише хороші. Інколи я згадувала нашу непрохану гостю й думала, чи це її «подарунок» так діяв. Софійка постійно посміхається та неодноразово повторює, що щаслива. Для матері більшого і не потрібно.
