Валерій Петрович мав тверду удачу та важкий характер. Свого часу його батько виховував сина в строгості та порядку, тож й Валерій Петрович, як батько, дотримувався таких самих принципів.
З дружиною у них був лише один син. Михайла батько з малечку привчав бути відповідальним та порядним. Жінка неодноразово сварилася на нього та просила бути м’якшим із сином, та чоловік не зважав на її прохання.
Виріс Михайло справжнім чоловіком, гордістю для тата та мами. На жаль, дружина рано пішла із життя, тож Валерій Петрович сам слідкував за успіхами спадкоємця.
Після закінчення навчання син привів додому Марію, свою дівчину. Батько здобрив його вибір. Маша була приємною дівчиною зі спокійним характером та веселою вдачею. Вона одразу припала тестеві до душі. Молода пара отримала благословення. Зіграли весілля.
Після одруження перший час молодята жили біля Валерія Петровича. Чоловік був не проти, будинок великий, місця всім вистачить. Маша стала новою господинею. Вона смачно готувала, підтримувала порядок, приносила у дім тепло та затишок. Тесть обожнював її й прийняв за рідну дочку.
Не минуло й року, як діти порадували батька першим онуком. У пари народився Іванко. З появою дитини Михайло змінився. Валерій Петрович одразу звернув увагу на зміни у поведінці сина, але вирішив не влазити у стосунки дорослих.
Маша багато часу приділяла дитині. Звісно, спершу було важко призвичаїтися до нової відповідальності та вона з усім впоралася на відмінно. Дідусь допомагав невістці доглядати Іванка: заколисував, годував із пляшечки, міняв підгузок, багато гуляв. Натомість тато дитини постійно пропадав на роботі. Михайло пізно повертався додому, постійно знаходив привід поїхати кудись на вихідних, мало часу приділяв дружині та дитині.
Батько не витримав й вирішив відверто поговорити із сином. Він спеціально підібрав такий час, коли Маша гуляла з малим, щоб вона не почула цієї розмови.
-Михайле, я не дурень і свого часу також був молодим батьком. Та на відміну від тебе я допомагав матері тебе няньчити, хоч і втомлювався на роботі. Спостерігаючи за твоєю поведінкою висновок напрошується сам собою – у тебе інша жінка
-Тату, я вже дорослий і сам може розібратися зі своїм життям. Не треба сунути носа куди не слід.
-Я не дозволю тобі ображати Марію й онука! Якщо ти зраджуєш дружині, мусиш негайно покинути коханку та повернутися у родину!
Чоловіки так голосно сперечалися, що навіть не почули, як повернулася Маша. Дівчина почула те, чого не варто було. Валерій Петрович надто пізно помітив її присутність.
Скандалів вона не влаштовувала, мовчки зібрала свої та дитячі речі й попросила тестя відвезти їх до батьків. Валерій Петрович розраховував, що син кинеться просити у неї пробачення й благатиме залишитися, але той мовчки стояв на місці й дивився за тим, як руйнується його родина.
Батько був не в собі від злості. Невістку з онуком відвіз й попросив вибачення за поведінку сина:
-Доню, пробач мені. Я погано його виховав.
-Тату, припиніть. Ви точно не винні в тому, що сталося. Ми з Іванком вас навідуватимемо і ви можете будь-якої миті приходити в гості.
Прощання було важким. Дідусь так звик до присутності дитини у домі. Коли повернувся, Михайла не було. Втік, як боягуз. Син об’явився через тиждень та не сам, привів у його будинок свою коханку ще й представив її, як свою наречену. Валерій Петрович навіть на поріг свого дому їх не пустив. Хоч Міша і його єдина дитина, але він не пробачить йому того, що він зробив своєму сину та дружині.
