Сил більше не було, пішов на кухню й з порогу заявив Ніні, що хочу розлучитися. Вона не реагувала, стояла біля плити ніби нічого й не сталося

На роботі видався важкий день. Шеф не прийняв мою презентацію до майбутнього проєкту. Довелося все переробляти. Додому повернувся пізно, злий та сердитий. Дружина була на кухні, вибігла мене зустрічати. Ніна була привітною, запитала, як минув мій день. Мене дратували її запитання, тому я почав її сварити.

-Чому вечеря досі не приготовлена? Я голодний, доведеться чекати!

Ніна повернулася на кухню засмучена. Я пішов переодягатися. У вітальній досі не розібране прання. У спальні ліжко не застелене, на тумбочці зібралася пилюка. Відкрив шафу, звідти випала куча одягу. Як можна було так занехаяти квартиру?

Я відчув гостре бажання все покинути та піти. Мені було нестерпно знаходитися у цій кімнаті й дивитися на весь цей безлад. В усьому звинувачував дружину. Колись між нами панували ідеальні відносини. Ми кохали один одного, підтримували та робили щасливими. Зараз все інакше. Побут з’їв усе хороше, наше життя перетворилося на буденність. Кожен день одне й те ж саме.

Сил більше не було, пішов на кухню й з порогу заявив Ніні, що хочу розлучитися. Вона не реагувала, стояла біля плити ніби нічого й не сталося. Я повторив своє бажання, дружина сказала, що через 10 хвилин будемо вечеряти. Її поведінка дратувала, я підійшов до неї й різко розвернув до себе.

Ніна плакала, дивлячись на сльози дружини мені стало ніяково. Вона ніколи раніше не проявляла свої емоції. Завжди усміхнена, радісна в гарному настрої. Я розумів, що став причиною її сліз. Тієї миті пригадав усі наші приємні моменти, першу зустріч, пропозицію, весілля. Кохання нікуди не зникло, Ніна моя доля і я щойно в цьому переконався.

Обійняв її та попросив пробачення. Більше ніколи не дозволю собі говорити такі речі коханій. Ми порозумілися, повечеряли та разом пішли наводити лад у квартирі. Не варто зриватися на коханих, якщо у вас був важкий день чи ви не в гуморі. Слова інколи ранять набагато сильніше, ніж лезо ножа.

Після того вечора я ніколи не дорікав Ніні. Якщо бачив, що потрібна допомога – допомагав. Інколи сам ставав до плити й готував вечерю. Скласти одяг у шафі чи витерти пилюку, як виявилося, теж не складно. Дружина знову посміхається й це для мене тепер найголовніше.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

восемь − 4 =

Сил більше не було, пішов на кухню й з порогу заявив Ніні, що хочу розлучитися. Вона не реагувала, стояла біля плити ніби нічого й не сталося