Після закінчення навчання довго я в дівках не засиділася. Мій хлопець Юрко одразу запропонував одружитися. На весілля грошей у нас не було, тому просто розписалися. Святкували лише в колі найближчих рідних. Власного житла ми не мали та й дозволити собі ще не могли. Вирішили винаймати квартиру.
Жити окремо від батьків – це прекрасне відчуття. Ти можеш самостійно планувати справи на день, ніхто не вказував, що та коли потрібно зробити. Юрі теж подобалася наша невеличка незалежність.
Буденне життя й сімейні проблеми відкрили нам очі на деякі важливі аспекти. Так, до прикладу, свою зарплату я витрачала на продукти та засоби особистої гігієни. Зарплатня чоловіка йшла на оплату комунальних послуг та оренду. Підрахувавши свої доходи та витрати зрозуміли, що в такому темпі ми ніколи не відкладемо на власну квартиру. Мало того, ми ще й не зможемо купувати нові речі чи взуття.
Якби важко нам не далося це рішення, але потрібно було повертатися до батьків. Свекруха та свекор жили у трикімнатній квартирі. Юра був єдиною дитиною у сім’ї, тож ми переїхали до батьків чоловіка. Зустріли нас радо й перші кілька днів видалися мені просто ідеальними. Та коли ми вбулися, свекруха вирішила ввести свої порядки та правила.
Нас зібрати на сімейну нараду, щоб оголосити наступне:
- Світло потрібно економити, тому після 9 години вечора заборонялося його вмикати.
- Заряджати усі гаджети дозволялося не більше 2-ох годин, щоб не було пере розходу енергії.
- Телевізор дивитися разом з усіма у вечірній час (з шостої до десятої години). Не більше й не менше.
- У період опалення заборонялося регулювати температуру на максимум.
- Воду потрібно витрачати економно. Тому ми повинні приймати ванну один після одного. Ні в якому разі не набирати чисту воду окремо.
Найцікавіше – ми повинні надати виписку своєї заробітної плати, щоб свекруха могла підрахувати, яку частку ми повинні вкладати у спільний сімейний бюджет.
Я була шокована до такої міри, що слова не могла вимовити. Для Юри ця ситуація виявилася не новою. Коли ми залишилися наодинці, чоловік пояснив, що ці правила діють у них відколи він себе пам’ятає. У цьому немає нічого страшного. Я ж дивилася на цю ситуацію зовсім по-іншому.
Жити за правилами цієї родини мені вдалося лише місяць. Більше витерпіти я не змогла. Сказала Юрі відверто, що краще все життя проживу на орендованій квартирі, ніж у таких умовах. Тож або ми з’їжджаємо, або він залишається жити з батьками сам, без мене.
Чоловік був вкрай невдоволений моєю поведінкою, але все ж вирішив піти за мною. Свекруха мене сварила й обзивала транжирою. Я терпіла, ба знала, що більше до них ні ногою. Нарешті ми залишилися наодинці.
Вам не передати словами моє щастя помитися в чистій воді та ще й теплій квартирі. Незвично було й дивитися телевізор, коли заманеться. До всього ж я могла вільно розпоряджатися власною заробітною платою й ніхто не вказував мені, що робити із заробленим.
Рано раділа. Схоже чоловікові сподобалося жити в тому диктаторському режимі. Тож тепер він вирішив, що ми повинні жити за тими ж правилами й економити на всьому. Не для того я тікала від його матусі, щоб прибігти до того ж самого.
Уявивши, що за життя на мене чекатиме з цим чоловіком, вирішила розлучитися. Нехай я залишуся самотньою, але ця перспектива видалася мені набагато кращою, ніж життя зі скупою людиною.
