Сестра хоче забрати весь спадок собі. А я вважаю це нечесним.

По правді сказати, я дуже ображена на своїх сестер та батьків. Нас в родині було троє. Я – найстарша сестра, Іра середня, та Тетяна найменша. Коли я вийшла заміж, нам з чоловіком ні хто не допомагав. Абсолютно. Ми самі заробляли гроші, щоб побудувати будинок, стягували матеріали всіма можливими способами. Будівництво вели близько десяти років. До того ж за цей час у нас народилось дві доньки. Було просто невимовно тяжко. Особливо коли я не могла заробляти гроші, та займалась вихованням наших дітей Чоловік ночував вдома по дві-три години, а потім знову їхав на роботу, брав додаткові підробітки.

Ірі теж довелось не легко. Вона завагітніла у вісімнадцять років, чоловік в цей час ще навчався, тож йому доводилось поєднувати й навчання і роботу. Його батьки допомагали чим могли, проте сильно це не позначалась. Коли малеча підросла, справи почали йти веселіше, вони змогли переїхати до міста, купити квартиру. Чоловік Іри почав заробляти хороші гроші.

В той час, коли ми з Ірою тягнули все як воли, Тетяна з чоловіком насолоджувались життям. Вони любили сходити до ресторану, накупляти дорогих продуктів та новенького одягу, замість того, щоб відкласти гроші на своє житло. На наші аргументи вони просто відмахувались, мовляв, не ваше діло, ми самі розберемось, як нам краще.

Коли діти повиростали, та довелося платити за їхнє навчання в університеті, Тетяна з чоловіком зіткнулись з неприємною ситуацією – грошей катастрофічно не вистачало. Ні на оренду житла, ні на оплату навчання. Що вже казати, про продукти та все решту. Спершу, коли батьки ще були живі, вони приїздили кожні вихідні в гості, набирали торби продуктів, забирали мамину або батькову пенсію, та їхали назад до міста. Нас з Ірою це невимовно дратувало. Батькам же теж потрібні гроші. Вони теж люди. Мати спершу віддасть все Тетяні, а потім до мене приїздить дай на хліб, на комуналку і всяке таке. Я давала. Не відмовлю ж матері.

Йшов час, нічого не змінювалось. Тільки не стало батьків. Тоді Тетяна з чоловіком вирішили переїхати в село, в батьківську хату. Через те, що вони не залишили заповіт, будинок ділився на нас трьох. В спадок мали перейти ще по два паї на кожну. Але не так все просто.

Таня вирішила, Що то все її тепер. Вона приїхала якось до мене ніби на каву, та каже, відмовся від спадку в мою користь, в тебе ж все одно чоловік гарно заробляє, є свій будинок, машина. А в мене навіть жити немає де. Те само зробила і з Ірою. В цілому, мені та третина будинку дійсно не потрібна, проте така наглість просто виводить із себе.

Значить коли ми батрачили, щоб щось мати, Тетяна жила у своє задоволення, то тепер я маю відмовитись від спадку в її користь?! Абсурд! Сама лише думка мене дратує. Образливо мати таке ставлення від рідних.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

один × 3 =

Сестра хоче забрати весь спадок собі. А я вважаю це нечесним.