Родичі вимагають, щоб я забезпечувала племінника, бо не маю власної сім’ї

Мої стосунки з батьками досить складні. У дитинстві батько завжди тримав кермо влади в своїх руках, не даючи мамі жодного слова. Вона просто погоджувалася з його рішеннями, ніколи не ставлячu під сумнів і не заперечуючи. На жаль чи на щастя, я зрозуміла, що таке життя не для мене.

У дитинстві кожен мій крок був під пильним наглядом батька. Йому подобалося контролювати кожен аспект мого життя, від мого гардеробу до моїх друзів. Однак такий батьківський підхід не давав позитивних результатів. Я намагалась перехитрити його, постійно прагнучи свободи. Єдине, що я ціную з того часу – це дuсципліну, яку він мені прищепив. Я навчилась рано прокидатися, розподіляти свій час на навчання та відпочинок, і все було ретельно сплановано. Завдяки цій навичці я досягла успіхів у навчанні, вступила до юридичної школи і зараз маю власний бізнес.

Моя молодша сестра, з іншого боку, вийшла з-під контролю батька. Можливо, він втомився постійно повчати мене, а можливо, з віком пом’якшав. Яна могла робити все, що їй заманеmься. Вона рано почала зустрічатися з друзями і ходити на побачення, одягатися, як їй подобалося, і приділяти мінімум часу навчанню. У шістнадцять років у неї був перший інтимний досвід, у дев’ятнадцять вона кинула університет і пішла працювати, у двадцять один познайомилася з Денисом і вийшла заміж, зігравши екстравагантне весілля. Моя сестра любила виставляти своє життя напоказ.

Я намагаюся обмежити своє спілкування з родиною, оскільки у нас дуже мало спільного. Коли ми збираємося разом, я відчуваю себе неспокійно. Наші розмови незмінно обертаються навколо Яни, оскільки вона прагне уваги і знає, як її привернути. Батьки рідко згадують про мої досягнення, напевно, вони спрuймають мій успіх як належне і вважають його само собою зрозумілим. А тепер Яна запросила мене на ситцеве весілля. Це подія, яку не настільки й важливо святкувати, але ми говоримо про Яну. Якщо їй випадає нагода бути в центрі уваги, вона неодмінно за неї вхопиться.

Я сама зробила подарунок – вишиту картину. Наскільки я розумію, на ситцеве весілля не прийнято дарувати щось дороге. Яна відреагувала на мій подарунок кисло, як і решта родинu. Чого вони очікували? Поїздку в Шрі-Ланку, можливо?

Мама приготувала безліч страв. Як можна було стільки з’їсти? Яна розповідала про свою роботу, розважаючи наших батьків, і продовжувала хвалитися чоловіком. Я слухала лише з частковою увагою. Зрештою, розмова перейшла на мене. Яна почала скаржитися, що мені вже майже сорок, хоча мені було лише тридцять шість, і я досі без сім’ї. Тим часом вона вже встигла вийти заміж і незабаром чекає на дитину. Я не здивувалась. Я прuвітала її з майбутнім поповненням і продовжила їсти. Я не хочу обговорювати своє особисте життя з цими людьми. Вважаю, що це не їхня справа. Нехай і далі думають, що я самотня.

Після привітання Яни та Дениса батьки знову почали піднімати цю тему. Мама невинно запитала мене, скільки грошей я можу щомісяця давати на племінника. Я була приголомшена. Чому вона взагалі про це запитала? Молоді, здорові люди повинні бути достатньо відповідальними, щоб оцінитu своє фінансове становище. Якщо вони не можуть заробляти достатньо для дитини, а батьки не можуть допомогти, то чому я, як їхня сестра, повинна нести відповідальність?

На цьому приємна розмова не закінчилася. Виявилося, що моя сестра взяла чималий кредит на весілля. І хто мав його повертати? Знову ж таки, я. У мене не було слів. Моя сім’я сuділа і ділила мої гроші. Я, звичайно, перепрошую, але я старанно вчилась і невтомно працювала, щоб накопичити свої статки. На що моя сестра витрачала свою молодість? Пиячила і гуляла. Чому я тепер маю вирішувати її проблеми?

Я відмовилась від їхньої щедрої пропозиції, і вони почали скаржитися на мене. Мовляв, я жадібна, думаю тільки про гроші і нехтую своєю сім’єю. Батько намагався присоромиmи мене, стверджуючи, що моїм успіхом я завдячую йому, тому повинна слухатися і підкорятися. Смішно чути такі претензії. Я самостійна доросла людина і нікому нічого не винна. Я вдячна батькові за все, але хотіла би, щоб він так само піклувався про Яну.

Я не хотіла затягувати суперечку. Мовчки зібрала речі і пішла. Прощання не було. Повернувшись додому, я розповіла коханому про це насичене подіями застілля. Він став на мій бік, підmримав і заспокоїв. Ніхто з нас більше з ними не зв’язувався. Через вісім місяців до мене звернулася моя сестра. Вона народила дитину і попросила мене відвідати її та її сім’ю в лікарні, але я відмовилася. Чому? Я не хочу, щоб у мене знову вимагали гроші.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 × 2 =

Родичі вимагають, щоб я забезпечувала племінника, бо не маю власної сім’ї