Про дідуся та бабусю не забувалася. Кожного місяця передавала їм гроші або гостинці через знайомих. А от поїхати в гості завжди не вистачало часу

Ліля все своє дитинство провела в селі у бабусі й дідуся. Яка ж то прекрасна пора була. Шкода, що не можна повернутися назад. Коли згадує своїх рідних, одразу відчуває аромат бабусиного вишневого пирога та свіжоскошеного сіна. Дід його з літа заготовляв для корови Ласунки.

Ввечері вони любили сідати до столу під старою вишнею. Перші вечірні сутінки надходили на село, а їхня весела компанія не поспішала до хати. Хоч і були натруджені за цілий день, а своєї старої доброї традиції не полишали. Дідусь діставав баян, а бабка співала українських пісень. Я ще маленька дівчинка, старалася підспівувати й весело реготала, коли плутала слова.

З того часу минуло багато зим. Я виросла, закінчила навчання, влаштувалася на роботу. Про дідуся та бабусю не забувалася. Кожного місяця передавала їм гроші або гостинці через знайомих. А от поїхати в гості завжди не вистачало часу. Хоч бабуся й заспокоювала, що вони не ображаються й дякувала за допомогу, але глибоко в душі я відчувала за це провину. А ще невимовно сумувала.

Тож вирішила поїхати до них в гості на вихідні. Тиждень тягнувся дуже помалу, а я не могла дочекатися п’ятниці. Закінчивши всі справи у місті, заїхала до магазину по тортик та помчала до своїх рідних. Здавалося в селі час застиг. Тут нічого не змінилося, тільки люди постаріли. Схоже бабуся здогадувалася, що я приїду, бо вийшла на вулицю зустрічати. Дідусь стояв біля неї.

Невимовна радість переповнювала моє серце. Старенькі плакали і я не стримала сліз. Наша зустріч була такою довгоочікуваною. Весь вечір ми проговорили на нашому місці: за столом під старою вишнею. Дідусь знову дістав баян, але цього разу я співала, а бабуся старалася підспівувати. Вони постаріли.

Так прикро було усвідомлювати, що через бурхливий темп життя, я не маю часу на найважливіше. Хто знає, скільки часу їм відвів бог. Раптом наступного разу, коли я надумаю приїхати, нікому буде мене зустрічати. А їм так мало потрібно для щастя – звичайна зустріч та спільно проведений час. Того вечора я пообіцяла собі, що навідуватиму дідуся та бабусю частіше. Хай тільки бог дає їм здоров’я та сили на довге життя.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 × два =

Про дідуся та бабусю не забувалася. Кожного місяця передавала їм гроші або гостинці через знайомих. А от поїхати в гості завжди не вистачало часу