Прикро усвідомлювати, що для найдорожчих ти ні що інакше, як звичайний «гаманець»

Довгий час я не могла переїхати від батьків. Справа не в тому, що мене переповнював страх перед майбутнім або що. Просто так було зручно рідним. Адже я мала змогу допомагати матері з хатніми справами, вранці підвозила молодшу сестру до університету, хоча мені було зовсім не по дорозі. До того ж оскільки я вже доросла й маю роботу, то для допомоги батькам сама оплачую наші комунальні послуги.

Про фінансові труднощі у сім’ї мені було відомо. Тато втратив роботу, матір довгий час не отримувала підвищення. Вони неодноразово бідкалися, що не можуть з усім впоратися самостійно. Ще й Рита навчається, за навчання потрібно заплатити. Я захотіла їх підтримати, тому повідомила, що оплату за університет сестри візьму на себе.

Чотири роки я вчасно оплачувала всі рахунки й ні на що не скаржилася. Після того, як отримала на роботі підвищення, вирішила, що настав час подбати й про себе. З батьками вирішила не радитися, бо вони б почали мене відмовляти. Оформила документи й придбала квартиру в кредит.

Додому поверталася у піднесеному настрої. Хотілося поділитися своїм вагомим досягненням з найріднішими. За вечерею зізналася, що придбала власну квартиру й збираюся переїжджати. Я очікувала на похвалу, вітання та підтримку, а натомість почула наступне:

-А хто ж тоді допомагатиме матері з хатньою роботою? – невдоволено запитав тато.

-Та яка там хатня робота! Дочко, хто ж возитиме твою сестру до університету? – дивувалася мати.

Головна претензія прозвучала від сестри:

-Тобто ти більше не платитимеш за моє навчання, чи вже забулася, що я вступила до магістратури?

Мене переповнювали не надто щасливі емоції. Невже я повинна весь вік на них працювати. Хто ж подбає про мене та моє майбутнє.

-Так, тату, мамі тепер доведеться справлятися самостійно з хатніми справами. Не забувайся, будь ласка, що я не єдина дочка в сім’ї. Мамо, твоє зауваження доречне. Рита тепер їздитиме до університету маршруткою. Це не смертельно. Сестричко, твої здогадки правильні. Я не можу більше платити за твоє навчання, бо маю кредит, який потрібно погасити. Проте не забувайся, що ти вже доросла й цілком можеш забезпечувати себе самостійно. Та для цього потрібно влаштуватися на роботу.

Поки рідня переварювала почуте, я пішла збирати свої речі. Доведеться пришвидшити переїзд, щоб не слухати більше усіх цих дурних зауважень. Прикро усвідомлювати, що для найдорожчих ти ні що інакше, як звичайний «гаманець».

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

20 − восемь =

Прикро усвідомлювати, що для найдорожчих ти ні що інакше, як звичайний «гаманець»