Довгий час я не могла переїхати від батьків. Справа не в тому, що мене переповнював страх перед майбутнім або що. Просто так було зручно рідним. Адже я мала змогу допомагати матері з хатніми справами, вранці підвозила молодшу сестру до університету, хоча мені було зовсім не по дорозі. До того ж оскільки я вже доросла й маю роботу, то для допомоги батькам сама оплачую наші комунальні послуги.
Про фінансові труднощі у сім’ї мені було відомо. Тато втратив роботу, матір довгий час не отримувала підвищення. Вони неодноразово бідкалися, що не можуть з усім впоратися самостійно. Ще й Рита навчається, за навчання потрібно заплатити. Я захотіла їх підтримати, тому повідомила, що оплату за університет сестри візьму на себе.
Чотири роки я вчасно оплачувала всі рахунки й ні на що не скаржилася. Після того, як отримала на роботі підвищення, вирішила, що настав час подбати й про себе. З батьками вирішила не радитися, бо вони б почали мене відмовляти. Оформила документи й придбала квартиру в кредит.
Додому поверталася у піднесеному настрої. Хотілося поділитися своїм вагомим досягненням з найріднішими. За вечерею зізналася, що придбала власну квартиру й збираюся переїжджати. Я очікувала на похвалу, вітання та підтримку, а натомість почула наступне:
-А хто ж тоді допомагатиме матері з хатньою роботою? – невдоволено запитав тато.
-Та яка там хатня робота! Дочко, хто ж возитиме твою сестру до університету? – дивувалася мати.
Головна претензія прозвучала від сестри:
-Тобто ти більше не платитимеш за моє навчання, чи вже забулася, що я вступила до магістратури?
Мене переповнювали не надто щасливі емоції. Невже я повинна весь вік на них працювати. Хто ж подбає про мене та моє майбутнє.
-Так, тату, мамі тепер доведеться справлятися самостійно з хатніми справами. Не забувайся, будь ласка, що я не єдина дочка в сім’ї. Мамо, твоє зауваження доречне. Рита тепер їздитиме до університету маршруткою. Це не смертельно. Сестричко, твої здогадки правильні. Я не можу більше платити за твоє навчання, бо маю кредит, який потрібно погасити. Проте не забувайся, що ти вже доросла й цілком можеш забезпечувати себе самостійно. Та для цього потрібно влаштуватися на роботу.
Поки рідня переварювала почуте, я пішла збирати свої речі. Доведеться пришвидшити переїзд, щоб не слухати більше усіх цих дурних зауважень. Прикро усвідомлювати, що для найдорожчих ти ні що інакше, як звичайний «гаманець».
