Я не знаю, як переживу втрату бабусі. Вона для мене як промінчик сонечка в похмурий день. У свої вісімдесят сім років бабуся мало не стрибає, бігає по двору як бджілка, завжди усміхнена та добра.
Мене завжди дивував її оптимізм та жага до життя. Коли я дізналась про її важку долю, то проплакала не один день. Проте навіть переживши такі часи, бабуся ніколи не сварилась ні на кого, не обзивалась. Та де там, я не чула, щоб вона навіть голос підіймати. Завжди розповідала якісь жарти, та не звертала увагу на дрібниці, які могли б порушити рівновагу кожного. Бабуся вийшла заміж у чотирнадцять років. Родина була велика, годувати всіх дітей було надто складно, тому бабусю, як найстаршу видали заміж за першого ліпшого.
Чоловік їй трапився просто огидний. Він її з _aчиняв в коморі на цілий день, бо не сподобалось, як вона поприбирала в домі. Oбмеж _ував у їжі. При ній міг привести додому коханку, а бабуня не могла й слова поперек сказати.
На щастя бабуся, прожила з ним лише п’ять років. Бог змилостився над нею, та забрав того негідника зі світу білого. Вона лишилась сама з трьома маленькими дітьми. Працювати доводилось дуже тяжко. Днями в полях, ночами вдома по господі, та і за дітьми доглядати потрібно було, а допомогти нема кому.
В полі її підгледів голова села, який забрав її з дітками до себе. Так вона вийшла заміж вдруге. Цей чоловік був значно кращим, начебто як цінував її, та дуже вже любив в ипити. А випив, значить сварка вдома, та потакання, що він же прийняв її з дітьми. Має бути вдячна та терпіти все мовчки. Вона й терпіла. Вибору не було. До батьків не повернешся, там і так без тебе проблем вистачає. Своєї хатини не має, діти ростуть.
Бабуся часто розповідала за своє життя, та кожного разу я плакала. Бабуня завжди забирала сльози у мене з очей, та з подивом питала, чому я плачу? Тоді ж всі так жили, вона не вийняток.
– Я ніколи не жалкувала про своє життя. Якщо Бог мені так дав, значить я маю то витримати. Головне завжди посміхайся, онучко. Один день змінить інший, щось зміниться, а щось залишиться сталим. Головне пам’ятай, у тебе є ти сама, та цього достатньо для щастя.
