Аби мені хтось розповів про те, якою я стану, то не думаючи, межи очі плюнула б та перехрестилась. Раніше я була дуже тихою та спокійною дівчиною. Звикла робити все, що мені накажуть. Скажуть, йди приготуй їсти з температурою під сорок – мовчки встану і піду готувати. Скажуть, серед ночі піди купи фруктів, бо дуж комусь захотілось – зроблено. список дуже довгий. Мене так виростили – слухати всі навкруги, та робити так, щоб їм було зручно, а не мені. Я ж то підлаштуватись можу, не те, що решта.
Але то пусте. Нехай таким і залишиться. Зараз я вже геть інша. А почалось все з того, що батько сказав мені вийти заміж за сина його якось давнього знайомого. А син той був ще тим падлюкою. Наскільки я знала, той батьків друг полюбляв ображати свою дружину та доньок. Сина не чіпав. Коли той підріс, то робив те саме з матір’ю та сестрами. А що вони його не слухають?! Ось десь така участь і мене чекала. Та що було робити, батько ж сказав що треба. Мати не сміла ні слова сказати. Я дивилася на своє життя зі сторони, та все більше розуміла, що так жити далі не можна, та сили духу не вистачало.
Через декілька місяців мене видали заміж. В шлюбі ми прожили десь рік, може трішки більше, мене навіть по ображати не встигли, як ми всі дізнаємось новину – коханка мого чоловіка вагітна. Ура! мало не сплеснула в долоні я від щастя! Це був таким великий шанс втекти з цієї в’язн иці! Поки всі метушились, намагались зрозуміти як так сталось, ойкали та ахкали, я взяла справу у свої руки, та втекла з дому.
Нікому нічого не кажучи. Взяла найнеобхідніше, та подалась, куди очі дивились. Я могла стати вільною, вперше за все життя. Ні хто не буде мені казати, що та як робити. Врешті решт, я зможу здобути собі освіту, проти якої батько так виступав, адже місце жінки на кухні, а там великої науки не потрібно.
Через півтора місяця самостійного життя я зрозуміла, що теж вагітна. Так, сюрприз був ще той, та куди діватись. Про своє місце перебування я дала знати тільки мамі. Вона мене підтримувала, сказала, що я зробила те, на що у неї духу не вистачило. З вагітністю пообіцяла теж допомагати. Вона в жодному разі не дозволить, щоб її онучка повторила нашу долю.
Мені доводилось важко. Робота навчання та дитина. Вічно не вистачало часу та грошей. Просити про щось батька дитини – гірше собі робити. Він відразу поверне мене додому, де бути я точно не хочу.
Доведеться вести цю боротьбу самостійно, та хтось має покласти край такому неподобству. Т иранія ніби законом прописана була у нашій родині. Я відчула смак відносної свободи, та назад не повернусь. Хоч офіційно я ще одружена, та мені то не заважає. Я насолоджуюсь життям разом зі своєю чудовою донечкою, яка не має бути зручною для когось. Вона має бути щасливою для себе.
Поки всі метушились, намагались зрозуміти як так сталось, ойкали та ахкали, я взяла справу у свої руки, та втекла з дому.. Хоч офіційно я ще одружена, та мені то не заважає
