Поки всі метушились, намагались зрозуміти як так сталось, ойкали та ахкали, я взяла справу у свої руки, та втекла з дому.. Хоч офіційно я ще одружена, та мені то не заважає

Аби мені хтось розповів про те, якою я стану, то не думаючи, межи очі плюнула б та перехрестилась. Раніше я була дуже тихою та спокійною дівчиною. Звикла робити все, що мені накажуть. Скажуть, йди приготуй їсти з температурою під сорок – мовчки встану і піду готувати. Скажуть, серед ночі піди купи фруктів, бо дуж комусь захотілось – зроблено. список дуже довгий. Мене так виростили – слухати всі навкруги, та робити так, щоб їм було зручно, а не мені. Я ж то підлаштуватись можу, не те, що решта.
Але то пусте. Нехай таким і залишиться. Зараз я вже геть інша. А почалось все з того, що батько сказав мені вийти заміж за сина його якось давнього знайомого. А син той був ще тим падлюкою. Наскільки я знала, той батьків друг полюбляв ображати свою дружину та доньок. Сина не чіпав. Коли той підріс, то робив те саме з матір’ю та сестрами. А що вони його не слухають?! Ось десь така участь і мене чекала. Та що було робити, батько ж сказав що треба. Мати не сміла ні слова сказати. Я дивилася на своє життя зі сторони, та все більше розуміла, що так жити далі не можна, та сили духу не вистачало.
Через декілька місяців мене видали заміж. В шлюбі ми прожили десь рік, може трішки більше, мене навіть по ображати не встигли, як ми всі дізнаємось новину – коханка мого чоловіка вагітна. Ура! мало не сплеснула в долоні я від щастя! Це був таким великий шанс втекти з цієї в’язн иці! Поки всі метушились, намагались зрозуміти як так сталось, ойкали та ахкали, я взяла справу у свої руки, та втекла з дому.
Нікому нічого не кажучи. Взяла найнеобхідніше, та подалась, куди очі дивились. Я могла стати вільною, вперше за все життя. Ні хто не буде мені казати, що та як робити. Врешті решт, я зможу здобути собі освіту, проти якої батько так виступав, адже місце жінки на кухні, а там великої науки не потрібно.
Через півтора місяця самостійного життя я зрозуміла, що теж вагітна. Так, сюрприз був ще той, та куди діватись. Про своє місце перебування я дала знати тільки мамі. Вона мене підтримувала, сказала, що я зробила те, на що у неї духу не вистачило. З вагітністю пообіцяла теж допомагати. Вона в жодному разі не дозволить, щоб її онучка повторила нашу долю.
Мені доводилось важко. Робота навчання та дитина. Вічно не вистачало часу та грошей. Просити про щось батька дитини – гірше собі робити. Він відразу поверне мене додому, де бути я точно не хочу.
Доведеться вести цю боротьбу самостійно, та хтось має покласти край такому неподобству. Т иранія ніби законом прописана була у нашій родині. Я відчула смак відносної свободи, та назад не повернусь. Хоч офіційно я ще одружена, та мені то не заважає. Я насолоджуюсь життям разом зі своєю чудовою донечкою, яка не має бути зручною для когось. Вона має бути щасливою для себе.