Я людина прямолінійна й усі з мого оточення прекрасно це знають. Якщо щось не подобається – говорю просто у вічі. Не маю звички обговорювати людей у них за спинами. На жаль, серед моїх друзів та рідні багато підлабузників. Не всі мають сміливість сказати те, що їм не до вподоби.
Про себе я дізналася багато цікавого в один із найважливіших днів у своєму житті – весілля. Ми з чоловіком довгих три роки готувалися до цієї урочистості. Багато економили, щоб влаштувати свято своєї мрії. Обрали зал, склали меню, оплатити дорогу тамаду. На вбрання та весільну атрибутику теж пішло не мало грошей. На ціни ми не зважали, адже хотіли влаштувати казкове дійство.
На весілля запросили багато гостей: рідних, друзів, знайомих, колег. День видався погожим та сонячним. Здавалося ніщо його не зіпсує. Вранці мені допомогли зібратися дружки й мати. Фотограф зробив прекрасні фото. Викуп минув весело та активно. Настав час рушати до РАГСу.
Так трапилося, що в дорозі зламався наш автомобіль. Зателефонували до моїх батьків й попросили за нами приїхати. До місця реєстрації шлюбу ми прибули завчасно. Правда гості не знали в якому авто ми знаходимося. Саме тоді я й почула, що насправді думають про нас запрошені.
Мої подруги критикували весільну сукню, мовляв, можна було брязнути гаманцем й на дорожчу. Колеги чоловіка робили ставки скільки часу протримається наш шлюб. Свекруха розповідала своїм далеким родичам в яку копійку їй влетіло це весілля. Хоча насправді ми все оплачували з власної кишені.
Я була не в собі від злості. Вадим, мій наречений, теж все прекрасно чув. Він попросив не звертати уваги на ці пусті балачки, адже вони нічого не означають. Ми проживемо довге й щасливе життя, попри їхні слова. Його ніжний голос та обійми мене заспокоїли. В будівлю я заходила з посмішкою на обличчі.
Після дарування тамада запрошувала гостей за стіл. Саме тоді я й попросила слова. Подякувала усім, хто завітав на наше свято, а потім попросила сідати до столу тих, хто дійсно радіє створенню нової сім’ї. А тих, хто обгадював нас напередодні, не полінувалася й назвала поіменно, попросила покинути бенкетну залу.
Звісно, вони були обурені, але відповісти нічого не могли. Навіть свекруха, гостра на слівце, розвернулася й попрямувала на вихід. Можливо це й жорстоко, але не має чого обговорювати мене за спиною. Якщо щось не подобається – кажіть прямо, я спокійно ставлюся до критики. Решту вечора я була спокійна. Біля нас дійсно ті люди, які радіють нашому щастю.
