Після того випадку ми переїхали з дому бабусі на наступний же день. Мама ще довго не могла прийти до тями, а тато був ніби в воду опущений. Звинувачував себе, що таке сталось.

Коли я ще була маленькою, моя мама та тато жили з татовою мамою. Пізніше і я. Так ми там пробули до моїх семи років. Та знаєте, які перші згадки з дитинства? Як моя бабуся к идає залізним відром з фарбою по мамі та попадає в брову. Далі мама п адає, вся підлога покривається фарбою, бабуся відвертається та йде до іншої кімнати.

Після того випадку ми переїхали з дому бабусі на наступний же день. Мама ще довго ходила з перебинтованою головою, а тато був ніби в воду опущений. Звинувачував себе, що таке сталось.

Ще бувши семирічною дівчинкою, я чітко усвідомила, що коли знайду чоловіка, та буду будувати вже свою родину, то ні за що на світі не буду жити зі свекрухою, якою б хорошою вона мені спершу не здавалась.

З того часу наша родина перестала спілкуватись з бабусею по татові стороні. Ми жили на орендованій квартирі. Коштів ледь вистачало на життя. Потім, як я вже дізналась, ми мали переїхати з дому бабусі, до свого. Батьки весь час збирали гроші на своє житло, коли вже залишилась десь третя частина від необхідної суми, баба влаштувала той скандал.Довелося брати кредит під космічні відсотки, аби було де жити. А все почалось з маленького. Навіщо вам переїздити, коли є великий будинок? Марнотратство, та й годі. Краще б зробили в її будинку ремонт, нарешті добудували другий поверх, який дід так і не закінчив. Звісно, мама з татом були проти. Адже кожному хочеться мати свій власний куточок. Особливо жінці. Дві господині на кухні то до біди. Особливо коли одна господиня вважає себе мало не царицею цього світу.

Взагалі, моя мама дуже добра людина. Вона дуже рідко кричала на мене, чи взагалі підвищувала тон. Спокійна і врівноважена. Завжди знаходила потрібні слова, щоб заспокоїти навіть саму шкодливу дитину.

За дім баби я чомусь постійно думала. Чому вона так психувала. Той випадок з відром став для мене певно якоюсь травмою, яка засіла глибоко в голові та зупиняла перед деякими речами в житті. ЗВісно, круто, коли твій син робить тобі ремонт, ставить нові меблі та техніку. Але не тоді, коли новоспечена родина лізе зі шкури, відмовляє собі у всьому, аби лиш переїхати до свого житла. Можливо, й баба колись так робила, проте забула з віком. Хоча, наскільки мені відомо, то вона і дня в житті не працювала на роботі. Так, готувала їсти та прибирала. Дід тягнув все сам. А коли його не стало, то й гарне життя закінчилось, баба пересіла на шию тату. А сину куди діватись? Вже згодом, як у нього з’явлась мама, то він трішки врізав розходи на побажання своєї мами. Вона перестала їздити тричі за рік на море. Одяг трішки скромнішої марки. Звісно, мама дала тобі життя. Але наглості має бути межа. От за врізання бюджету, баба і незлюбила мою маму.

Зараз я вже маю свою свекруху. Тьфу-тьфу, Бог послав мені адекватну родину. Вони не те, що з нас не вимагають нічого, часто навіть подарунки від нашої родини не приймають. Свекруха завжди приносить мені різні продукти. Або й вже готові страви. Ми можемо ввечері за бокалом червоного вина попліткувати, або просто подивитись фільм. Це здорові відносини. Певно, аби в мене була схожа історія з маминою, то я б не витримала, та пішла від чоловіка. Занадто глибоко мені врізалось в пам’ять та сцена.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Після того випадку ми переїхали з дому бабусі на наступний же день. Мама ще довго не могла прийти до тями, а тато був ніби в воду опущений. Звинувачував себе, що таке сталось.