Оскільки я була пенсійного віку, на посаду за професією мене брати не хотіли. Насилу влаштувалася прибиральницею до супермаркету. За мою зарплатню ми й виживали

Я надзвичайно втомилася від витівок свого молодшого сина. Іван ніяк не може знайти себе у цьому житті. За що не візьметься – нічого йому не вдається. Він вже змінив стільки робіт, що не перерахуєш. Пробував навчатися, але покинув, коли відчув перші труднощі. Й так в усьому, звичка у нього така – кидати все на пів дороги. Не вистачає синові наполегливості, а розмови на нього не діють.

Зі старшою донькою набагато легше. Анастасія закінчила інститут. Має дві вищі освіти. Успішна на роботі. Вдало вийшла заміж. Спершу вони з чоловіком жили в столиці, але з часом переїхали за кордон. Там жили батьки мого зятя, вони й забрали дітей до себе. Настя розповідала, що на новому місці їм подобається. Вони щасливі. Нещодавно ощасливила мене ще більше, зовсім скоро я стану бабусею.

Ну чому мої діти, який я виховувала та любила однаково, такі різні?  Іван не завжди був такий проблемний. Свого часу, він також мав дружину. З Анею познайомився на своїй першій роботі. Закохався, вирішив одружитися. Дівчина мені сподобалася, приємна, мила. Я з радістю дала своє благословення. Жили діти біля моїх сватів, на цьому наполягла теща. Та й сама дівчина не хотіла переїздити від батьків.

Іван погодився, він підтримував усі рішення своєї дружини. Жилося йому там не солодко. Тесть кожного дня цькував його за те, що немає власного житла. Тещі не подобалося скільки зять заробляє. На десерт були докори Ані, що він поганий чоловік й не можу її забезпечувати. Врешті-решт вони вигнали Івана зі свого дому, Аня подала на розлучення.

Син пережив цей розрив дуже важко. Почав заглядати в ч арку, втратив роботу. Після цього його життя пішло шкереберть. Я бачила, як мучить моя дитина, але нічого не могла вдіяти. Дійшло до того, що Іван почав у мене кр асти. Усі мої заощадження та відкладені гроші, він спустив у якомусь барі, затоплюючи своє горе гіркою.

Я не хотіла про це все розповідати Насті. Дочка вагітна, чекає на свою першу дитину. Зайві хвилювання їй ні до чого. Тому доньку я обманювала, коли розповідала, що в нас все прекрасно. Сама ж пішла на роботу. Оскільки я була пенсійного віку, на посаду за професією мене брати не хотіли. Насилу влаштувалася прибиральницею до супермаркету. За мою зарплатню ми й виживали.

Іван непогана людина, просто він заплутався й ніяк не міг вибратися з тієї ями, в яку його кинув невдалий шлюб. Я щодня молю бога, щоб він допоміг моїй дитині та наставив на путь істинний. Надіюся, що ця чорна смуга рано чи пізно закінчиться й син також буде щасливий.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

семнадцать − 3 =

Оскільки я була пенсійного віку, на посаду за професією мене брати не хотіли. Насилу влаштувалася прибиральницею до супермаркету. За мою зарплатню ми й виживали