Коли Галина народжувала двійняток щиро вірила, що між дівчатками буде міцний родинний зв’язок. Першою на світ з’явилася Оленка, через кілька секунд за нею послідувала Варвара. Змалечку дівчаток привчали бути хазяйновитими, відповідальними та чесними.
Мати й батько однаково виховували доньок, але це не завадило вирости їм абсолютними протилежностями. Олена знала, що таке важка праця й допомога. Вона завжди розділяла з мамою обов’язки по господарству й не раз пропонувала допомогу татові. Старша була більш серйозною й мала якусь мету у житті.
Менша Варвара росла лінькуватою. Ні до чого не була охоча. Готувати в неї не виходило, мити посуд ненавиділа, прибирати в домі не подобалося. Інша справа фарбуватися й викручуватися перед дзеркалом у святкових нарядах.
Батьки любили обох дітей однаково, але розуміли, що не варто плекати марні сподівання стосовно Варі. Олена точно влаштується в житті й будуть з неї люди, а що буде з меншої дочки страшно подумати.
Вони ніби у воду дивилися. Одразу після школи Оленка вступила до університету. Дівчина гарно навчалася, отримувала стипендію та ще й влаштувалася на роботу. У батька не взяла ні копійки й сама давала собі раду. Оскільки батьки Олени з дитинства відкладали кошти їй на навчання, а вони не стали у пригоді, вирішили вчинити по-іншому. На випускний купили дитині однокімнатну квартиру й благословили на доросле життя.
Досить швидко старша донька знайшла собі хорошого чоловіка. Ігор мав гарну роботу, був хазяйновитий й щиро кохав Олену. Зіграли весілля, молодята уже мали власне житло й стали жити разом. Життя старшої складалося якнайкраще.
З Варварою виявилося набагато важче. Після школи дочка не мала бажання нікуди вступати. Рік вона просиділа на батьківській шиї, нічим не займаючись, бо не змогла скласти вступні іспити. Батьки сподівалися, що дівчина за рік краще підготується й таки здасть, але вона навіть не відкривала підручники. Довелося їм витратити ті заощадження, що відкладали на квартиру для молодшої. З горем пополам Варя закінчила університет й отримала диплом.
Звісно вона розраховувала, що також отримає в подарунок квартиру, як і Олена, але батько пояснив, що всі гроші пішли на її навчання. Та хіба ж Варю цікавило, куди пішли ті гроші, вона запротестувала й вимагала в батьків квартиру для себе. Довелося тату брати кредит й купувати житло й для молодшої.
Жити окремо Варвара переїхала, але самостійно так і не стала. Кожного місяця вона канючила у батьків гроші на свої потреби. То за комунальні послуги заплатити, то продукти купити, то в неї черевики порвалися. Мати неодноразово відмовляла й казала влаштуватися на роботу. Та серце ж не камінь, все одно діставала заощадження й давала Варі.
До речі, з роботою у дівчини взагалі не складалося. Куди б вона не йшла влаштовуватися, все їй не те. То погана заробітна плата. Там їй начальник не сподобався, бо розмовляв з нею грубим тоном. Було трапилося диво й вона таки влаштувалася, але не проробила й місяця, бо виявилося важко. Звісно набагато легше тягнути гроші з батьків, ніж самій заробляти на життя.
Олена знала, що батьки допомагають Варі фінансово й вважала це несправедливо. Не те щоб вона б взяла гроші у батька, просто чому вони не можуть їй відмовити. Варвара доросла дівчина, має освіту, власну квартиру, то й жити повинна самостійно. Коли Олена завагітніла й потрапила в лікарню на збереження, то ніхто їй і копійки не дав. А все тому, що мама віддала гроші Варварі на якусь чергову дурницю.
Сестра теж молодець. Жодного разу її не навідала, навіть не поцікавилася, як вона та дитина. А от коли їй знадобилася допомога, одразу згадала про Олену. Прийшла якось до сестри в гості й попросила позичити їй грошей. Виявляється вона надумала на права здавати, тож потрібно за навчання заплатити. А якщо Олена та її чоловік обоє працюють, значить і гроші повинні мати.
Старша сестра страшенно розгнівалася на Варю й наказала врешті-решт подорослішати. Хочеш щось купити або чогось добитися – зароби сама, може тоді дізнаєшся справжню ціну важкій людській праці.
