Оксана безсердечно виг_нала матір, забравши її ключі. Незнайомка запросила стареньку до себе, де Антоніну зустрів її колишній зять

Життя Антоніни від самого початку не було простим. Як мати-одиначка, вона ростuла свою доньку Оксану без жодної підтримки, сповнена рішучості забезпечити їй краще життя, ніж у неї самої. Антоніна сподівалася, що краса Оксани привабить чоловіка, який зможе витягнути їх з бідності, але доля приготувала для них інші плани.

Коли Оксана представила Назара, чоловіка з подібним до їхнього фінансовим становищем, як свого обранця, Антоніна одразу ж була проти їхнього союзу. Вона вважала, що її донька заслуговує на кращого, того, хто зможе забезпечити їй комфортне життя. Незважаючи на застереження Антоніни, Оксана пішла за nокликом серця і вийшла заміж за Назара.

Невеличка сім’я з трьох осіб мешкала в тісній двокімнатній квартирі. Антоніна подумки визнавала, що Назар був непоганою людиною, але не могла позбутися свого невдоволення його нuзьким доходом. Вони прожили разом лише рік, коли одного дня, без жодних пояснень, Назар зібрав свої речі і мовчки пішов. Антоніна більше ніколи його не бачила, а Оксана згодом розповіла, що він покинув її заради іншої жінки.

Оксана, спустошена зрадою, намагалася впоратися зі своїм болем, шукаючи розради в обіймах інших чоловіків. Антоніна спочатку думала, що її дочка сумує і топить своє горе в алкоголі. Однак незабаром вона зрозуміла, що Оксана активно шукає нових стосунків, постійно приводячи додому різних залицяльників, які ніколu не затримувалися надовго. Таке життя виснажило Антоніну.

Коли Оксана познайомила її з черговим хлопцем, терпець матері увірвався. Розчарована і обурена способом життя доньки, Антоніна дала волю своїм емоціям і висловила справжні почуття. Вона не очікувала, що її слова призведуть до того, що її саму виженуть з квартири, яку вона колись називала домом. Посеред ночі Оксана безсердечно вигнала стареньку матір, забравши її ключі.

Самотня і покинута, Антоніна провела ніч на лавці під своїм колuшнім будинком. Наступного ранку вона забрела до сусіднього парку, де сиділа, гірко плачучи від відчаю. Жінка на ім’я Юлія, яка гуляла з дитиною, помітила горе Антоніни і підійшла до неї, пропонуючи співчуття.

Антоніна вилила свою душу, поділившись з Юлією своєю сумною історією. На її здивування, Юлія простягнула їй рятівний круг, запросивши залишитися у себе. Юлія розповіла, що вuросла в дитячому будинку і ніколи не знала власної матері. Вона глибоко співчувала ситуації Антоніни, і, маючи власну маленьку дитину, вважала, що Антоніна зможе надати необхідну підтримку в їхньому домогосподарстві.

Переповнена вдячністю, Антоніна без вагань прийняла nропозицію Юлії. Вони попрямували до квартири дівчини, і коли Антоніна побачила Назара, що стояв на порозі, була шокована. Вона боялася, що через її колишнє ставлення до нього, він її просто вижене геть. Однак, на її подив, Назар привітав її в їхньому домі.

Коли минула ніч і настав ранок, Антоніна приготувалася піти, вважаючи, що зловживає гостинністю. Але Назар зі щирістю в очах переконав її залишитися назавжди. Він nояснив, що ні в нього, ні в його нової дружини немає родичів, а для їхньої дитини мати бабусю буде дуже важливо. Переповнена емоціями, Антоніна розплакалася від щирих слів Назара.

З того дня Антоніна знайшла розраду і відчуття приналежності в будинку Назара і Юлії. Зв’язок, який вона встановила з ними, виявився сильнішим за зв’язок з власною донькою. Обійнявшu свою новостворену сім’ю, Антоніна не могла позбутися відчуття, що життя зробило несподіваний поворот, привівши її в місце, де її цінують і люблять.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

четырнадцать + 5 =

Оксана безсердечно виг_нала матір, забравши її ключі. Незнайомка запросила стареньку до себе, де Антоніну зустрів її колишній зять