Одного разу зять заявив мені, що не хоче жити у квартирі з н _емічною старою. Тому вони зі Світланою вирішили, що мені краще забрати Ніну й повернутися на квартиру сестри. Вони ж житимуть у моїй

Моя донька Світлана єдине щастя, яке я маю у житті. Стосунки з чоловіком у мене не склалися. Ми одружилися через мою вагітність. Почали жити разом й виявили, що абсолютно не сумісні. Довго намагалися налаштувати спільний побут та марно. Мене дратували звички Сергія розкидати свої речі й не прибирати за собою. Він не любив, коли я розкладала все по поличках й тицяла носом у його недоліки.

Перший час після народження донечки ми старалися порозумітися. Терпіли неприязнь та взаємні образи. Згодом я зрозуміла, що так тривати більше не може. До того ж чоловік відверто зізнався, що має іншу. Тож, коли Світланці виповнилося два роки ми розлучилися.

Я думала, що батько дитини, попри наші суперечності, дбатиме про неї. Доля вирішила інакше. Сергію запропонували роботу за кордоном, тож він зі своєю новою пасією зібрав речі й переїхав. Для мене з дочкою залишив трикімнатну квартиру. Попередив, що аліменти платити не буде, квартира цілком гідна оплата за його відсутність.

Та Світланці не потрібні були ні гроші, ні матеріальні речі. Моїй дитині не вистачало батьківської любові та уваги. Я всіма силами намагалася компенсувати цей брак, але тато й тато. Вдруге виходити заміж не насмілилася. Раптом новий чоловік теж нас покине. Не хотіла б, щоб моя дитина ще раз пережила подібне. Вирішила, що ставитиму її на ноги самостійно.

Відсутність чоловічої уваги дочка намагалася компенсувати, коли підросла. Усі свої стосунки вона заводила лише зі старшими чоловіками. Більшість із них були одруженими, як тільки Світлана дізнавалася про цей вагомий аспект – розривала стосунки.

Останній її залицяльник Олег виявився чесним. У нього за плечима не було ні одружень, ні дітей. Він поводився стримано та виважено. Розповідав про плани на життя. Вмів підтримати розмову й знав, коли варто промовчати. Для мене найважливіше, що Олег кохав Світлану. Тому, коли дочка попередила про заміжжя, я тільки пораділа за неї.

Оскільки квартира велика, простора діти після розпису переїхали жити до мене. Перший час все було добре. Я ніколи до них не мішалася, вони жили власним життям. Олег допомагав по дому й виконував чоловічі справи. Я займалася приготуванням їжі, прибиранням, пранням та іншими побутовими справами. Світланка ходила на роботу.

Так сталося, що захворіла моя старша сестра. Ніна була набагато старшою від мене. Ні чоловіка, ні дітей не мала. Я єдина її рідня та надія. Звісно я не могла покинути сестру в скрутному становищі, тому забрала до себе. Це рішення сильно вплинуло на відносини з дітьми.

Вони припинили мені допомагати. Більше не сідали зі мною за один стіл й навіть на вихідних практично не виходили зі своєї кімнати. Я не розуміла з чим пов’язана така зміна поведінки, адже Ніна їм точно не заважала. Вона жила в окремій кімнаті, з якої не виходила, бо не могла. Я її доглядала, переодягала, годувала.

Одного разу зять заявив мені, що не хоче жити у квартирі з немічною старою. Тому вони зі Світланою вирішили, що мені краще забрати Ніну й повернутися на квартиру сестри. Вони ж житимуть у моїй. Такої наглості я від нього не чекала. Хто він такий, щоб розпоряджатися моїм життям та майном. Олега я одразу поставила на місце й сказала, що він у цьому домі керувати не буде. А якщо хоче жити окремо, то хай заробить на власну квартиру. Найгірше у цій ситуації, що дочка на його стороні й вважає, що я повинна з’їхати.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

5 × два =

Одного разу зять заявив мені, що не хоче жити у квартирі з н _емічною старою. Тому вони зі Світланою вирішили, що мені краще забрати Ніну й повернутися на квартиру сестри. Вони ж житимуть у моїй