Арсен закохався в Аліну з першого погляду. Вони жили в одному місті, але ніколи раніше не перетиналися. Втрачати свого шансу хлопець не збирався, тому одразу підійшов познайомитися. Дівчина була самотньою й не відмовила йому у проханні ввечері зустрітися. Їхні побачення не можна було назвати звичайними. Закохані могли проговорити до світанку й навіть не помічали, що минуло скільки часу. Поруч один одного вони забувалися про решту світу. Сумнівів не було, це таки доля.
Зустрічалися вони досить довго, проте не наважувалися розповісти про свої стосунки батькам. Знали, що ті не здобрять. Обоє ще молоді, до того ж студенти. Ні копійки за душею не мають. Та хіба кохання звертає увагу та такі дрібниці? От і Арсен не звертав. Заявив батькам, що має намір одружуватися. Як і передбачалося, рідні були категорично проти. Щоб хлопець перестав бачитися зі своєю коханою, відправили його у літній табір.
Поки Арсена не було в місті, його мати знайшла Аліну й розповіла, що син зустрів іншу та одружився. Вона може його не шукати, тому що вони переїхали. Серце Аліни було розбито. Дівчина не збиралася оплакувати втрачену любов, натомість теж вирішила втекти. Перевелася до іншого навчального закладу й там зустріла Остапа. Не зі симпатії почалися її стосунки з новим хлопцем. Зранене дівоче самолюбство потребувало помсти. Тому на зло колишньому погодилася вийти заміж за Остапа.
Через матір Арсена двоє закоханих людей загубилися у цьому великому світі.
З того часу сплило багато років. Аліна вперше наважилася повернутися додому. Везла на знайомство до батьків свого нареченого. Саме тоді й мала намір розповісти усім про своє цікаве положення. Остап не міг дочекатися, коли попросить благословення на шлюб. Він кохав Аліну усім серцем й не міг дочекатися, коли дівчина стане його дружиною.
Батьки радо зустріли дітей. Мама накрила смачний стіл, тато розважав гостей своїми цікавими історіями. Ввечері молоді люди пішли прогулятися. Остап побіг взяти кави, а Аліна чекала на нього на мосту біля річки. Саме на цьому місці колись Арсен зізнався їй у коханні. Старі почуття вихором піднялися над дівчиною. За спиною роздався знайомий коханий голос:
-Я вже втратив надію тебе побачити – Арсен змінився. Подорослішав й став ще красивішим.
-На дружину свою надійся, а не на мене. Ми чужі люди – образа досі гнітила серце Аліни.
-У мене немає дружини. Звідки ти взяла таку нісенітницю. Якщо і буде, то нікого окрім тебе я на цьому місці не бачу.
-Але ж коли ти тоді раптово зник, твоя мати зізналася, що ти одружився й переїхав в інше місто.
-Мені вона сказала те ж саме про тебе.
Колишні закохані все зрозуміли. Їх жорстоко розлучили, проте доля на разі дарує шанс знову бути разом.
