Наш тато на старість років зійшов з розуму. Річ у тім, що нещодавно він заявив, що збирається одружитися. На хвилиночку, йому 72 роки. Свою наречену знайшов не випадково, а через товариша. Швидше всього ту Тамару татові навмисне підсунули. Жінка вона хитра та непроста, це помітно одразу.
Знайомилися ми лише через прохання тата. Тамара цілий вечір розповідала кумедні історії та при підносила себе, як чудову матір та господиню. Папа просто танув, коли дивився на неї, а вона те й робила, що дивилися своїм «хижим» поглядом на його квадратні метри.
Я не маю нічого проти їхніх стосунків, але для чого все оформлювати офіційно. Запитала у старого, чи не видається йому підозрілим бажання нареченої все узаконити. Та він же старої гвардії, хоче, щоб все було по-правильному. Якщо жити разом, то лише після весілля.
Насправді Тамара просто хоче аби її прописали у квартирі. Жінка вона не дурна, розуміє, що коли тато з нею одружиться, вона матиме право претендувати на квартиру. Хто ж відмовиться від такої нагоди. Сама вона на разі живе на дачі. Своє помешкання віддала онуці, коли та вийшла заміж. Наскільки я знаю, заміський будинок також переписала на сина. Тобто наречена наша, безхатько.
Скільки разів не пояснювала це татові, а він упертий, як баран. Каже, що Тамара не така й між ними справжні почуття. До того ж квартира належить йому і він в праві розпоряджатися нею, як заманеться. Я ж, як турботлива донька, повинна підтримати його вибір та порадіти, а не влаштовувати такі дурні розбирання.
Шкода, що він не бачить очевидного. Коли Тамара відбере у нього квартиру та вижене на вулицю, я єдина до кого він прийде по допомогу. Тільки нехай не розраховує, що після всього, дочка прийме його з відкритими обіймами. Буде доживати віку у будинку для літніх людей.
