Насправді свою маму я навіть не знаю.Щоб Бути нещасливим, причин більше, а ти спробуй серед всього похмурого знайти іскорку щастя.

Моєму батьку не пощастило із дружиною. Таке відчуття, ніби він обрав її або навгад, або просто програв у когось на “слабо”. І ні, я не жартую. Насправді свою маму я навіть не знаю. Знаю тільки, що вона десь там є, гуляє містом, а як виглядає – жодного уявлення. Батько всі фотографі з нею попалив, що в себе вдома, що у друзів. Злий був на неї, та й не дарма.

Одружились вони поспіхом. У шлюбі, поки не з’явився я, були два роки. Гадаю, ніби достатньо, аби зрозуміти хто є хто. Але видно, не в цьому випадку. Мама мене не хотіла. Вона була актрисою театру, тож постійно мала відрядження, купу прихильників та залицяльників. Вагітність в її плани аж ніяк не входила. Тато казав, що вони багато сварились. Він був прости переривання. Ну, мати залишила мене. У всіх сенсах. Залишила вагітність, а коли я народився залишила мене на опіку батька, подала на розлучення та поїхала на гастролі. Куди та як, з якою виставою та на який термін батько не казав. Він взагалі скупо розмовляв про неї… Але ж мені було цікаво.

Мені здається, мама залишила в серці батька такий шрам на любов до жінок, що він навіть мене всіма силами намагався відговорити одружуватись. неодноразово повторював одну й ту саму історію про нього й маму. Казав, що шлюби добром не закінчуються. Як це важко самотужки виховувати дитину та одночасно працювати. В хід йшли будь-які спроби. Не повірите, але він навіть листи пробував мені писати. Всіх я їх навіть не читав, але починались вони приблизно однаково ” ти пожалкуєш про свій вчинок…”, “жінки це зло, від них самі проблеми…”, “ти можеш бути щасливим і в самотності. Ти – це єдине що тобі потрібно в житті…”. Деякий час мені було навіть смішно, а потім вже справді почало дратувати. Проте я був твердим у своєму виборі. Я кохав Яну, та був впевненим у ній. Сподіваюсь, батько рано чи пізно зрозуміє мої почуття до неї, та прийме в родину. А головне відпустить біль, як мама йому завдала. Жінки, чоловіки, всі ми різні. Не можна писати кожного під одну дудку. Якщо так робити, то де тоді шукати щастя? Так, я впевнений, що ми будемо мати різні думки з приводу однієї ситуації, та хіба це привід не кохати? Щоб Бути нещасливим, причин більше, а ти спробуй серед всього похмурого знайти іскорку щастя. Спершу вона може здатись маленькою, дуже незначущою, а варто тільки трішки на неї подути, як вона спалахне яскравим полум’ям, якого вистачить на все життя. Заради цього варто ризикнути, навіть якщо хтось на такому ж шляху вже обпікся.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

десять + 1 =

Насправді свою маму я навіть не знаю.Щоб Бути нещасливим, причин більше, а ти спробуй серед всього похмурого знайти іскорку щастя.