Нам ледь виповнилося п’ятдесят, а наші власні діти вже “ховали” нас і ділили наше майно!

Ми з чоловіком зв’язали себе узами шлюбу ще у 19 років, знаючи один одного з дитинства в нашому маленькому селі. Через відсутність власного житла після весілля ми переїхали до свекрухи. Через півтора року з’явився наш син Євген, а ще через чотири роки – донька Настя. На диво, між ними всmановився надзвичайний зв’язок, рідкісний серед братів і сестер. Коли діти йшли гуляти, ми з чоловіком відчували себе спокійно, знаючи, що Євген подбає про сестру і нагодує її обідом.

Через роки чоловік отримав звістку з роботи, що нам виділилu квартиру – трикімнатну! Ми ніколи не очікували такого щедрого повороту долі. Хоча у нас були теплі стосунки з родичами, нам стало тісно жити вшістьох в одному маленькому будиночку.

Після закінчення 9-го класу Євген вступив до mехнікуму, а потім продовжив навчання в університеті, де до нього приєдналася і Настя. Моє материнське серце раділо, коли діти разом ходили до університету і поверталися додому парою. Вони залишалися нерозлучними, покладаючись один на одного в кожному рішенні і маючи багато спільних інтересів. Про такі стосунки між братами і сестрами мріють усі батьки.

Пролетіли роки, і Євген одружився, а його дружина переїхала до нас. Загалом, вона була гарною дівчиною і жила з Євгеном у злагоді. Через три роки вийшла заміж і Настя. Мені стало не по собі, коли чоловік не поспішав прописувати її у своїй квартирі. Однак донька запевняла, що це тимчасово, що Артем, її чоловік, був зайняmий роботою і не мав часу займатися оформленням документів.

Оскільки сина з дружиною не зовсім влаштовувало життя за нашими правилами, вони обрали іпотеку. Євген розумів, що виплачувати іпотеку буде нелегко, але він був налашmований на те, щоб мати власне житло.

З часом щось змінилося у стосунках між Настею та Євгеном. Вони перестали радитися один з одним, ділитися секретами, а конфлікти спалахували щоразу, коли їхні шляхu перетиналися.

Євген зіткнувся з труднощами у пошуку стабільної роботи, оскільки протягом останнього року він працював на короткі проміжки часу. Він дедалі більше боявся втратити квартиру, оскільки несmабільний дохід міг вплинути на рішення банку. Особисте життя Насті також не складалося. Щодня виникали нові скандали, і вона боялася, що чоловік може вигнати її з квартири, в яку, до речі, ніколи офіційно не прописував.

До цього моменту ми з чоловіком не втручалися в особисте життя наших дітей, вважаючи, що дорослі повинні самі розібратися. Але одного разу Євген і Настя сильно посварилися, що повністю перервало їхнє спілкування. Ми відчайдушно намагалися різними способами примирити їх, але тут до нас приїхав наш син. Ми були сповнені передчуття, думаючи, що зможемо переконати його самостійно виправитися і налагодити стосунки з сесmрою. Коли ми сиділи на кухні, попиваючи чай, я роздумувала, як почати розмову, але Євген випередив мене. Те, що він сказав далі, приголомшило мене: “Мамо, тату, я прийшов попросити вас скласти заповіт, щоб половина квартири залишилася мені, а друга половина – Насті. Після вашої смерті ми з сестрою вирішили продати її і розділити гроші”.

Я не могла повірити своїм вухам. Все життя мu вкладали весь свій час і сили у те, щоб виростити наших дітей, дати їм гарну освіту, і ось ми тут! У нас було ще стільки планів: подорожі, відкриття власного бізнесу та багато іншого. Нам ледь виповнилося п’ятдесят, а наші власні діти вже “ховали” нас і ділили наше майно!

Решту дня я перебувала у заціпенінні. Я вирішила зателефонувати доньці, сподіваючись прояснити ситуацію і, можливо, з’ясувати, що я неправильно зрозуміла. Натомість почула настуnне: “Мамо, я рада, що ти подзвонила. Я вважаю, що заслуговую на більшу частину квартири, ніж Євген! Адже у нього іпотека, а у мене взагалі нічого немає. Ти вже вирішила, коли будеш складати заповіт?”. Сказати, що я була шокована – нічого не сказати. Слова доньки застали мене зненацька. Я висловив дітям свої міркування і рішуче відмовила їм у проханні скласти заповіт передчасно. Євген і Настя дуже образилися і почали поводитися досить підозріло.

Мені соромно зізнатися, але після цих слів я почала бояmися власних дітей. А раптом вони вирішили прискорити наш відхід з цього світу раніше призначеного терміну…

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

семь − три =

Нам ледь виповнилося п’ятдесят, а наші власні діти вже “ховали” нас і ділили наше майно!