На свято з’явилася і біологічна мати Дані. Мені було байдуже до цієї черствої жінки, єдине за що хвилювалася – щоб вона не зіпсувала свято сина.

Ми з мамою жили удвох. Тата я не знала, він покинув нас, коли я була ще маленькою. Усім, що я мала у своєму житті, можу завдячувати тільки неньці. Вона багато та важко працювала, щоб забезпечити мене усім необхідним. Я ніколи не відчувала браку любові та піклування, адже мама встигала все. За що я їй невимовно вдячна.

Мені подобалося допомагати людям, тому майбутню професію я вирішила пов’язати саме з цим. Вступила до медичного коледжу, вивчилася на медичну сестру. Влаштувалася на роботу й почала виконувати свою місію. Не буду приховувати правди, робота важка. Зарплатня була невеличка, вільного часу обмаль, але моя професія – це для мене не просто робота, а покликання.

Перший час я працювала в пологовому відділені. Часто допомагала молодим матусям з новонародженими малятами. Я любила дивитися на маленькі безневинні личка тих, хто щойно прийшов у цей світ. Хотіла б колись самій пережити ці прекрасні почуття, але знала, що безплідна.

Мабуть, через цей страшний діагноз не наважувалася на серйозні стосунки. Декілька разів ходила на побачення, але нічого серйозного з тими чоловіками у мене не було. Мені б не хотілося руйнувати комусь життя своєю безплідністю. Думаю, кожний нормальний чоловік мріє про продовження роду. Я не можу взяти на себе таку провину й змусити когось прожити зі мною життя, жертвуючи можливістю стати батьком для рідної дитини.

Робота допомагала мені не думати про погане. Час, проведений з чужими дітьми, неоціненна можливість відчути себе потрібною.

Одного разу моя подруга попросила підмінити її на чергуванні у дитячому відділенні. Пізньої ночі до нас привезли хлопчика з високою температурою. Я викликала лікаря, ні на хвилинку не відходила від дитини. Старший брат пояснив, що їхній батько на чергуванні, тому вони були вдома самі. Він уже в курсі й скоро приїде. Про маму хлопчик не згадував.

У Семена, хворого хлопчика, виявили запалення легень. Призначили крапельницю та уколи. Я підключала систему, коли у палату увірвався переляканий чоловік. Наскільки я зрозуміла, батько. Він був такий збуджений та тривожний, що довелося і йому давати заспокійливе. Всю ніч ми просиділи біля ліжка його сина, поки старший спав на сусідньому. Руслан розповів про своє життя.

З дружиною розлучилися два роки тому, через постійні зради з її сторони. Вона обрала коханця, тому діти залишилися біля нього. Він радий, що хлопчиків виховує самостійно, адже краще вони не матимуть матері зовсім, ніж таку, як у них була.

Виявляється однієї ночі цілком достатньо, щоб зрозуміти – це твоя людина. Після того, як Семена виписали з лікарні, спілкуватися з Русланом ми не припинили. Я часто бувала в них у гостях. Хлопці спокійно ставилися до наших стосунків із батьком, а менший навіть називав мене мамою. Старшому Данилу потрібен був час і я це розуміла.

Через пів року стосунків ми запитали у хлопців дозволу жити разом. Вони були не проти, тож ми з Русланом розписалися. Я отримала не просто прекрасного чоловіка, життя дарувало мені можливість стати мамою для чудових хлопчиків. Тепер ми стали однієї сім’єю.

Життя із хлопцями непросте, але ми ладнали. Данило звик до мене й теж почав називати мамою, для мене це неабияке щастя. Ми з чоловіком старалися багато уваги приділяти синам. Постійно з ними подорожували, розмовляли, давали свободу вибору.

Час збігав так швидко. Сьогодні був особливий день у мого старшого сина Данила. Він випускник. Ми з чоловіком та Семеном приїхали на урочистість, щоб привітати випускника. Я пишалася своєю дитиною, дивлячись яким красенем він став. На свято з’явилася і біологічна мати Дані. Мені було байдуже до цієї черствої жінки, єдине за що хвилювалася – щоб вона не зіпсувала свято сина.

Настав момент, коли діти повинні були подякувати своїм найдорожчим людям за життя та піклування. Данило з прекрасним букетом хризантем спустився зі сцени, підійшов до мене й подякував за все: «Мамо, я люблю тебе й вдячний долі за те, що ти з’явилася у нашому житті!»

Це найкращі слова з усіх, коли я будь-коли чула. Я поцілувала сина й подякувала за те, що він у мене є. Цей прекрасний вечір ми закінчили вдома за святковим столом. Тоді я повідомила своїм хлопцям ще одну радісну новину – у нас буде поповнення. Під серцем я ношу їхню сестричку.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

На свято з’явилася і біологічна мати Дані. Мені було байдуже до цієї черствої жінки, єдине за що хвилювалася – щоб вона не зіпсувала свято сина.