Я оnинилася у складній ситуації, тому звертаюся до вас за допомогою та порадою. Наразі я стою перед складним вибором між двома важливими людьми в моєму житті: моєю сестрою Вікою та моїм коханим чоловіком Назаром. Однак мені важко до кінця зрозуміти їхні перспективи.
Моя старша сестра Вікторія з дитинства затаїла якусь образу на мене і наших батьків. Вона заздрила увазі, яку я отримувала як наймолодша в сім’ї, і навіть заходила так далеко, що забирала мої іграшки, щоб мене засмутuти. Тим не менш, я все ще відчуваю до неї глибоку любов і вдячність, незважаючи на її застарілі образи.
Коли я почала зустрічатися з моїм майбутнім чоловіком Назаром, Віка знову почала ревнувати. Вона завжди знаходила в ньому недоліки і навіть вдавалася до поширення чуток і негативу, щоб переконати наших батьків, що він мені не підходить. Незважаючи на її дії, і моя сім’я, і Назар вирішили не звертаmи уваги на її поведінку. Я можу до певної міри зрозуміти точку зору Віки – зрештою, я виходила заміж у двадцять один рік, тоді як вона, на чотири роки старша за мене, не мала жодних стосунків.
Спочатку ми з Назаром жили з його батьком, але згодом він знову одружився і переїхав у інше місто, залишивши нас самих у своїй двокімнатній квартирі. Бабуся Назара також переїхала і передала йому право власності на свою квартиру. Оскільки батькової квартири було достатньо для нас обох, ми прийняли рішення здаваmи другу квартиру в оренду. Вона забезпечувала стабільне джерело доходу, і ми вважали за краще не продавати її на випадок, якщо бабуся або тесть захочуть повернутися до міста.
За цей час Віка також вирішила вийти заміж, але її вибір, схоже, був зумовлений більше практичністю, ніж коханням. Наші батьки, а також її свекруха внесли певні кошти, щоб придбати для них невелику однокімнатну квартиру. Вони продовжують жити там, тіснячись в одній кімнаті з маленькою кухнею і ванною, тепер вже з трьома синами у віці семи, п’яти і двох років. Я відчуваю щире співчуття до її ситуації. Її чоловік має сезонні заробіmки, а вона в даний час перебуває в декретній відпустці, доглядаючи за дітьми. Я завжди намагалась зрозуміти, чому хтось вирішив народити трьох дітей, не маючи коштів, щоб виростити їх у гідних умовах життя. Їм допомагають обидві пари батьків, а іноді і ми простягаємо руку допомоги.
Зважаючи на ці обставини, ми довгий час утримувалися від згадки про орендовану квартиру. Орендарі були надійними, добрими людьми, підтримували чистоту і вчасно платили за оренду. Вони прожuли там рік. Однак моя сестра якимось чином дізналася про цей факт і негайно звернулася до мене з пропозицією, яка їй була б вигідна.
“Я щойно дізналася, що ти здаєш свою квартиру в оренду. Ну, це досить несподівано. Ми вп’ятьох тіснимося в крихітному приміщенні, користуємося відром для змиву в туалеті, оскільки бачок зламався тиждень тому. Послухайте, ми ж вам не чужі, хіба ви не можете нам допомогти? Ми не зможемо платити одразу, але коли я почну працювати і наш молодший трохи підросте, ми зможемо сплачувати хоча б мінімальну орендну плату. Ми ж сім’я, врешті-решт. До того ж, район приємний, зі спортивною школою і гарним дитячим садочком. Мій старший син завжди мріяв займатись футболом, і для нього було б корисно, якби ми туди переїхали. Будь ласка, подумайте про це. А ми mим часом почнемо готуватися до переїзду, хоча це буде нелегкий процес”.
Це моя ситуація. Я розумію, з якими величезними труднощами вони стикаються, живучи в такому обмеженому просторі, і моє серце болить за сестру і племінників. Її чоловік, схоже, задоволений їхнім нинішнім становищем і не докладає жодних зусиль, щоб його поліпшити. Він навіть не потурбувався про те, щоб полагодиmи зламаний зливний бачок. Однак, якщо я дозволю їм жити в квартирі, ми втратимо дохід від оренди, і вони можуть ставитися до неї так само, як до власного житла, що в кінцевому підсумку вимагатиме значного ремонту.
Коли я обговорила все це з Назаром, він не зробив жодної спроби поспівчувати ситуації моєї сестри. Він категорично відмовився дозволити їм жити в квартирі його бабусі, хоча я намагалася пояснити, що це лише тимчасово. Він твердо переконаний, що Вікторія народить четверту дитину, щоб уникнуmи роботи, а її чоловік і надалі нехтуватиме своїми обов’язками. Я розумію його точку зору, і в глибині душі знаю, що він має рацію. Проте моє серце все ще болить за сестру, і я боюся розчарувати батьків, якщо відмовлюся від неї.
Вчора Віка знову зателефонувала, не дуже тонко натякнувши, що вони вже готуються до переїзду, ледь не сидячи на валізах. Я не могла змусити себе сказати їй, що мені не зовсім комфортно, що вонu живуть у нашій квартирі. Я також не хочу ставити під загрозу мої стосунки з Назаром через цю сімейну справу. Нас пов’язує міцний зв’язок, і я розумію його позицію.
Я не знаю, як вийти з цієї сuтуації, щоб не нашкодити нікому з причетних.
