«Моя донечка з’явилася на світ 15 грудня. Я не можу подбати про неї належним чином, надіюся, що вам це вдасться краще. Її звати Любов»

Мій чоловік завжди сумлінно стежив за своїм здоров’ям. Правильно харчувався, займався спортом й кожен ранок розпочинав з пробіжки. Декілька місяців він намагався й мені прищепити любов до спорту, але марно. Тож поки Петро намотував круги навколо парку, неподалік від квартири, я солодка спала.

Того ранку мій сон перервав чоловічий крик. Я не одразу зрозуміла, що він намагається мені пояснити. Та коли побачила на його руках немовля – сонливість, як рукою зняло.

-Хто це? – запитала я злякано.

-А ти не бачиш – дитина!

-Де ти її взяв?

-Я вийшов на пробіжку, почув, як хтось плаче, пішов у парк перевірити, чи не потрібна моя допомога й на лаві знайшов її. Надворі холодно, не міг же я залишити немовля замерзати. Ось, ця сумка була поруч.

У сумці я знайшла пляшечку з молоком, декілька підгузків й записку: «Моя донечка з’явилася на світ 15 грудня. Я не можу подбати про неї належним чином, надіюся, що вам це вдасться краще. Її звати Любов». Дівчинці було лише три тижні й рідна мати від неї відмовилася. Залишити її у себе ми не могли, бо мали двох уже дорослих дітей. Я зателефонувала до поліції й розповіла про все, що сталося, вони обіцяли приїхати найближчим часом.

Ми з Петром нагодували маленьку Любу, змінили підгузок й розважали поки не приїхали поліціянти. Нас довго розпитували, де та яких обставин ми знайшли цю дитину. Чоловік розповів їм те, що й мені. Дитину забрали, а ми залишилися вдома думати-гадати, що далі чекатиме на бідолашну в цьому житті.

Через тиждень я зателефонувала до поліції, щоб дізнатися про Любу. Мені сказали, що вони передали дівчинку до дитячого будинку. Тоді я зв’язалася з директором дитячого будинку й запитала у неї про Любу. Спершу нам не хотіли розголошувати інформацію, адже формально ми ніхто для цієї дівчинки. Та коли я розповіла про мій чоловік її знайшов, зробили виключення.

Люба виявилася цілком здоровою та доношеною дівчинкою. Ще у лікарні вона сподобалася одному лікареві, який з дружиною не мав дітей. Тож сім’я для маленької дівчинки знайшлася одразу. Ми з Петром раді, що доля дівчинки складеться якнайкраще.

Стосовно рідної матері. ЇЇ знайшли, це була студентка 1 курсу місцевого училища. Коли тато відмовився від дитини, а її батьки вигнали дочку з дому, вона вирішила залишити немовля.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

19 − пятнадцать =

«Моя донечка з’явилася на світ 15 грудня. Я не можу подбати про неї належним чином, надіюся, що вам це вдасться краще. Її звати Любов»