Моє прізвище знатно зіпсувало мені життя. Кисляк Микита Андрійович – саме так записано у моєму свідоцтві про народження. Уявляєте, що мені довелося пережити в школі, особливо в підлітковому віці. Які тільки прізвиська та зн _yщання не вигадували мої однокласники.
Далі не легше. У студентські роки я частенько ставав боксерською грушею для одногрупників чи інших студентів тільки через своє прізвище. Врешті я втомився терпіти усі ці витівки й вирішив, що прославлю своє прізвище. Люди більше не промовлятимуть його з огидою чи насмішкуватістю.
Закінчивши університет я влаштувався до місцевого суду. Спершу обіймав низькі посади та завдяки своїй наполегливій роботі та невтомній праці став відомим адвокатом. До мене звертаються по допомогу у самих провальних справах. Я стільки разів витягав із біди дуже впливових людей, що зрештою й сам став свого роду знаменитим.
Тепер моє прізвище красувалося на дверях особистого кабінету й прикрашало усі постери у місті. Мене поважали, до мене прислухалися, я став прикладом для наслідування. Я зумів взяти життя у свої руки й забувся про ті негаразди, що були в минулому. Та вони знову дали про себе знати.
З Юлею я познайомився в ресторані. Дівчина працювала там головним адміністратором. Я співпрацював з нею декілька тижнів, оскільки замовив у них святкування свого дня народження. Юлія Царенко. З таким прізвищем їй, мабуть, жилося добре. Принаймні ніхто не придумував образливі прізвиська.
Дівчина розумілася на своїй роботі. Організувала все на найвищому рівні. Мої гості ще довго згадували святкування й просили контакти дівчини на майбутнє. Я повернувся до роботи, але зібратися не міг. Мої думки постійно поверталися до Юлі.
Врешті не витримав, купив великий букет троянд й поїхав просто до неї на роботу ще раз подякувати за організацію дня народження. Ми домовилися про зустріч ввечері. Це було побачення. Тепер організатором був я. Зробив все, як книга пише. Дівчина була в захваті. Та незабутня ніч закінчилася у моїй квартирі. Прокинувшись вранці після палкої ночі, я дивився на сплячу Юлю й розумів, що хочу бачити її кожного ранку.
На третьому побаченні вона погодилася стати моєю дружиною. Усе це схоже на якийсь романтичний фільм, але на цьому романтика закінчилася. Коли ми подавали заяву до РАГСу у нареченої запитали, чи згодна вона взяти моє прізвище. Юля категорично замотала головою і сказала, що ні в якому разі.
Вдома між нами трапився перший серйозний конфлікт. Юля ні в яку не хотіла брати моє прізвище. Мало того, вона попередила, що й діти носитимуть її прізвище. Тут уже я був категорично проти. Вона може робити, що хоче, але мої діти повинні носити прізвище батька.
Чим закінчиться ця історія не знаю. Я не збираюся поступатися, але й втрачати кохану через таку дрібницю не варто.
