Настя жила без батька з 12 років. Тоді вона не відчувала особливого смутку, адже її батько був далекий від досконалості. Більшу частину свого часу він присвячував гаражу, де возився з машинами та механізмами. Найчастіше він повертався додому напід питку, не приносячи в їхню скромну оселю нічого, окрім хаосу і страху. Він жорстоко поводився і з Настею, і з її матір’ю.
Матір завжди захищала доньку від гніву батька. Однак, незважаючи на материнську силу, вона так і не знайшла в собі мужності піти від чоловіка. Тепер правда була очевидною для Насті.Її мати заробляла дуже мало, ледве-ледве зводила кінці з кінцями, а батько був головним годувальником у родині. Страх не прогодувати себе і свою підростаючу доньку тримав її матір у полоні токсичних стосунків.
Одного разу, коли Насті було 12 років, її батько зібрав свої речі і пішов, кинувши її та матір, не озирнувшись. Мати Насті гірко плакала, її серце розривалося від усвідомлення втрати опори. Однак вона не хотіла здаватися. Зібравшись з силами, вирішила знайти кращу роботу і самостійно утримувати свою маленьку сім’ю.
Минали роки, і Настя виросла в чудову молоду жінку. Вона закінчила школу з відзнакою і отримала стипендію для навчання в коледжі, незважаючи на всі труднощі, які були проти неї. Непохuтна любов і рішучість її матері підживлювали її прагнення, надаючи мужності боротися за краще майбутнє.
З плином часу Настя знайшла своє кохання і готувалася вийти заміж за свого коханого. У вихорі весільних приготувань стався несподіваний поворот. Знову з’явився баmько Насті, якому всі ці роки було байдуже до сім’ї, яку він покинув. Настя бачила готовність матері пробачити його, і це глибоко засмутило її.
Вирішивши не дозволити батькові зруйнувати їхнє щастя, Настя вирішила поговорити з ним відверто. Вона посадила його на стілець, рівним, але твердим голосом сказала свою nравду. “Ми не були тобі потрібні раніше, а ти не потрібен нам зараз”, – заявила вона, не зводячи з нього очей. Слова Насті несли в собі вагу років розчарувань, болю і стійкості. Вона вважала, що її батько втратив будь-яке право на любов матері та їхню повагу через свою відсутність і жорстоке поводження.
Батько слухав мовчки, його очі були сповнені жалю і, можливо, наmяку на розуміння. Проте, Настя не мала наміру дозволити поверненню батька зруйнувати життя, яке вони так важко будували.
