“Ми не були тобі потрібні раніше, а ти не потрібен нам зараз”: заявила Настя, не зводячи з батька очей

Настя жила без батька з 12 років. Тоді вона не відчувала особливого смутку, адже її батько був далекий від досконалості. Більшу частину свого часу він присвячував гаражу, де возився з машинами та механізмами. Найчастіше він повертався додому напід питку, не приносячи в їхню скромну оселю нічого, окрім хаосу і страху. Він жорстоко поводився і з Настею, і з її матір’ю.

Матір завжди захищала доньку від гніву батька. Однак, незважаючи на материнську силу, вона так і не знайшла в собі мужності піти від чоловіка. Тепер правда була очевидною для Насті.Її мати заробляла дуже мало, ледве-ледве зводила кінці з кінцями, а батько був головним годувальником у родині. Страх не прогодувати себе і свою підростаючу доньку тримав її матір у полоні токсичних стосунків.

Одного разу, коли Насті було 12 років, її батько зібрав свої речі і пішов, кинувши її та матір, не озирнувшись. Мати Насті гірко плакала, її серце розривалося від усвідомлення втрати опори.  Однак вона не хотіла здаватися. Зібравшись з силами, вирішила знайти кращу роботу і самостійно утримувати свою маленьку сім’ю.

Минали роки, і Настя виросла в чудову молоду жінку. Вона закінчила школу з відзнакою і отримала стипендію для навчання в коледжі, незважаючи на всі труднощі, які були проти неї. Непохuтна любов і рішучість її матері підживлювали її прагнення, надаючи мужності боротися за краще майбутнє.

З плином часу Настя знайшла своє кохання і готувалася вийти заміж за свого коханого. У вихорі весільних приготувань стався несподіваний поворот. Знову з’явився баmько Насті, якому всі ці роки було байдуже до сім’ї, яку він покинув. Настя бачила готовність матері пробачити його, і це глибоко засмутило її.

Вирішивши не дозволити батькові зруйнувати їхнє щастя, Настя вирішила поговорити з ним відверто. Вона посадила його на стілець, рівним, але твердим голосом сказала свою nравду. “Ми не були тобі потрібні раніше, а ти не потрібен нам зараз”, – заявила вона, не зводячи з нього очей. Слова Насті несли в собі вагу років розчарувань, болю і стійкості. Вона вважала, що її батько втратив будь-яке право на любов матері та їхню повагу через свою відсутність і жорстоке поводження.

Батько слухав мовчки, його очі були сповнені жалю і, можливо, наmяку на розуміння. Проте, Настя не мала наміру дозволити поверненню батька зруйнувати життя, яке вони так важко будували.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

четырнадцать + двадцать =

“Ми не були тобі потрібні раніше, а ти не потрібен нам зараз”: заявила Настя, не зводячи з батька очей