Колись, коли ми з сестрою були геть маленькими, мама завжди нас навчала, щоб ми тримались одне за одного, адже поодинці у світі важко жити. А найбільше вона нас завжди повчала, що не можна з рідними сваритись за спадок від рідних, щоб там не було. Так як нас було двоє, мати завжди повторювала, що все залишиться нам порівну. По пів будинку кожній, та по пів квартири. Або ж комусь будинок, а комусь квартира.
Вона ні на мить не переставала говорити за це. Мені були дивно таке чути, адже ніколи в житті я не планувала руйнувати родинні зв’язки через матеріальні речі, які можна дістати трішки піднатужившись в роботі. Так, це буде потребувати часу, то силових затрат, але це дрібниці у порівнянні із тим, що можна втратити.
Якось все ж я вирішила запитати, чому мама завжди повторює одне і те ж само. Історія була для неї не з самих приємних. У неї в родині троє дітей. Найуспішнішою виявилась родина мами. Хоч мама й працювала, але то було тільки для галочки, щоб вдома не сидіти, все, що купувалось, будувалось – заробляв тато. Він був досвідченим програмістом, тож його послуги були в попиті. А дві її сестри працювали на рівні із чоловіком, та все одно такого достатку не мали. Що їх злило найбільше. Вони жодного разу не впускали моменту покритикувати матір, куснути її за те, що по суті, вона домогосподиня, та нічого не досягла у своєму житті окрім як навчилась борщ варити та дітей народжувати. Мама завжди пропускала мимо вух. А мене це дратувало з того часу, як тільки почала більш-менш розуміти сарказм. Найменша сестра була схильна інколи випивати, навіть на роботі було. За що її гарненько штрафували, та від і без того мізерної зарплатні залишались самі копійки. Проте хто ж їй лікар? Середня сестра була просто лінива. Вона не хотіла йти працювати, адже вважала себе мало не пупом землі. Проте життя розпоряджалось по-іншому. Вона була змушена, бо їсти ж хотілося, дітей до школи одягати також.
Коли бабусі не стало, у спадок дітям вона лишила старенький будинок, який вона з дідом побудували після весілля. Там було три кімнати, прихожа, кладова, ванна, кухня та невеличкий ганочок. Хатинка була затишна. Трішки ремонту в середині й буде взагалі дім мрії. Таким чином кожній із дочок мала дістатись одна кімната, решта у спільному користуванні. Та не так то все просто було. У моєї мами вже було житло, тому сестри накинулись на неї, щоб та відмовилась від своєї частки, бо ж їм необхідніше. Мама такому нахабству явно не зраділа. Хоча вона й була доброю, та така поведінка вже перебір. В результаті сестри влаштували скандал, що мама невдячна, нахабна, а взагалі скупердяйка!
Сварки тривали досить довго, мамі в кінець кінців вже набридли сперечання, тому вона таки відмовилась від частки спадку, при умові. що вона як і сестри отримає один пай. І знову буря сварок. Сенс в тому? зіпсувати відносини із останніми рідними людьми?! ідіотизм!
Та не дивлячись на поступки мами в сторону своєї родини, сестри відмовились із нею спілкуватись. Навіть коли в місті зустрічались випадково. Вони не брали слухавку, та не приходили на свята. Мені було шкода маму, адже ні хто не заслуговує на таке відношення. Що вона такого зробила? не хотіла відмовитись від законної частки спадку? Тут виходить не мама скупердяйка, а сестри відьми!