Моя поїздка за кордон запам’яталась мені як ніколи! Ніколи більше не проміняю теплий затишок Закарпаття на оці трущоби Індії. Через те, що це була моя перша подорож, та я не мав великого бюджету, знайомий запропонував мені поїхати до країни третього світу. Там переліт виходив дорожче, ніж проживання та харчування. Тож, вирішив довіритись, адже він був досвідченим в цьому плані.
Коли ми зійшли з трапу, я відразу відчув всю “чарівність” цієї країни. Відразу в аеропорту нас почали місцеві смикати за сумки, намагатись продати якусь дурню чи їжу швидкого приготування. я як глянув на ті розкладки, де лазять мухи, таракани та ще якісь жуки, мало не виблював весь ранішній перекус.
В таксі, яким ми діставались до так званого готелю, нас мало не витягнули місцеві попрошайки. Все так само смикали, ніби намагались відірвати шматок по жирніше та продати на чорному ринку. Коли ми вже дістались потрібного місця, поки я забирав з багажника валізу, підбіг малий хлопчик, може років десяти, висмикнув в мене з рук телефон з гаманцем і давай тікати в кущі. Наздогнати я його так і не зумів. Бог з ним, з тим телефоном! в гаманці були квитки додому, паспорт та картки! Замість відпочинку ми отримали самі проблеми.
Ми погрузились назад до машини, та поїхали в поліцію та посольство, щоб відновити документи, чи подати, а депортацію. Варіантів залишилось не дуже багато. Хоча навіть в посольстві сталась диковинна для нас річ. Я купив в кафе кавуна виніс, пішов помити руки, попросив баристу приглянути за філіжанкою. Поки я повернувся, хтось вже спер мою каву. Я аж розсміявся від абсурдності того, що відбувалось в країні. Ще розумію, гаманець, тут бідність процвітала, але кава!
Моя перша подорож виявилась мега вражаючою! Таких емоцій, я впевнений, не дістав би більш ні де. Хіба що в Нігерії тощо. Щиро дякую своєму другу, який влаштував мені цю подорож. Наступного разу я й не подумаю питати в нього поради, вже напитався. Сподіваюсь тільки пошвидше тепер приїхати додому. Вражень тепер маю на рік вперед, так точно!
