Легко таке казати, коли вона виховувала мене разом з батьком, ніколи сама грошей не заробляла, та не розуміє, як це бути матір’ю одиначкою.

Матір’ю я була такою собі. Приділяла мало увазі дитині, нагодувала, чистий, сухенький, виспаний, а решта сам. Ніколи з ним не гралась. Могла тільки вечері перед сном прочитати йому казку, й то коротеньку. Виховувала я його сама. Чоловіка не стало, ще коли Сергій був маленьким. Мені доводилось ой, як не легко. Вдень працювала репетитором англійської мови, ввечері торгувала акціями на американському ринку. Звісно, це давало свої плоди, з фінансами в мене проблеми не було. Допомагала навіть батькам, проте ці фінанси вимагали жертв.

Звісно, не минало й дня, щоб я не корила себе за те, що не можу якісно та багато приділяти уваги сину. Проте що робити. Жити в бідності я не хочу. І хочу дати дитині гарний старт, щоб він досягне ще більших висот.

Син ріс, ситуація змінювалась. Я могла спокійно відати його до садочка, з якісним доглядом та заняттями. Потім в міжнародну школу, з нахилом на англійську мову. Як не крути, але без неї нікуди зараз. Сам її підтягую постійно. Досконалості немає меж.

В глибині душі, я розуміла, що дитині потрібна увага, а не гроші та дорога школа. Він ще не розумів значення цього всього. Пояснювати дарма, зрозуміє вже коли сам буде мати дітей. Я часто бачила докори у свою сторону в його очах, але сходити з дороги навіть і не думала. Напевно, він вважав мене т ираном в спідниці.

Мама мені постійно повторювала, що роблю я те все дарма, якщо немає між нами близьких стосунків. В підлітковому віці Сергій просто збунтується проти мене, та доведеться вигрібати його витівки що дня.

Легко таке казати, коли вона виховувала мене разом з батьком, ніколи сама грошей не заробляла, та не розуміє, як це бути матір’ю одиначкою. Часом я й сама на неї ображаюсь за таке. Але її слова таки чіпляли мене. Розуміла, що це досить таки реальний сценарій нашого з ним майбутнього.

Коли настав час перехідного періоду мого сина, він мене дуже здивував. Якось він підійшов до мене, та почав розмову з маленького. Поділився своїми переживаннями, сказав, що не ображається на мене за наше віддалене спілкування. Він же бачить, що я стараюсь заради його ж майбутнього. Знає, що щоб не сталось, він може підійти до мене, як до друга, та все розповісти.

Чесно, я тоді не втрималась, та розплакалась у нього на очах. Вперше не змогла стримати перед ним сліз. Він виріс таким спостережливим та чуйним. Справжній чоловік.

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Легко таке казати, коли вона виховувала мене разом з батьком, ніколи сама грошей не заробляла, та не розуміє, як це бути матір’ю одиначкою.