Лариса завагітніла, коли навчалася на першому курсі. З Іваном вони тільки почали зустрічатися. Він був її першим хлопцем та першим коханням. Не встигли вони як слід пізнати один одного, як дізналися, що стануть батьками. Довго думали про те, як правильно вчинити. Лариса наважилася про все розповісти мамі. Звісно, та не зраділа й добряче вичитала доньку, але дитину наказала залишити.
Домовилися, що Лариса переривати навчання не буде. Мати піде у декретну відпустку замість неї, а вони з Іваном повинні спершу здобути освіту. Жило молоде подружжя біля тещі у невеличкій двокімнатній квартирі. Лариса в сім’ї не єдина дитина, є ще молодша сестра Оленка.
Поки Оленка була маленькою, якось поміщалися. Чотири роки збігли дуже швидко. Лариса та Іван закінчили навчання, їхній син підріс та й сестра Оленка потребувала окрему кімнату, бо стала дорослішати. Мамі було незручно про це говорити, але настав час молодим батькам самостійно подбати про власну дитину. Так Ларисі та Іванові довелося переїхати до свекрухи.
Вона жила сама, тому місця у квартирі буде більше. Лариса мала гарні стосунки з мамою чоловіка. Тепер постала інша проблема – фінанси. Лариса розраховувала, що після випускного чоловік влаштується на роботу та Іван не поспішав. Спокійно сидів удома біля телевізора й смакував матусиними стравами. Лариса не раз йому пояснювала, що на дитину потрібні гроші та Іван ніяк не реагував. Звісно, до цього мама Лариси про все дбала самостійно, звідки ж йому знати, що таке відповідальність.
Вибору у молодої матусі не було, вона сама влаштувалася на роботу. Поки Іван сидів вдома, а свекруха гляділа за онуком, Лариса працювала у повну зміну на заводі. Додому поверталася страшенно втомленою, а тут ще чоловік зі своїми докорами, де це вона затрималася.
Зрозумівши, що Іван шукати роботу не буде, вирішила зробити це за нього. Переглядала оголошення в інтернеті, шукала через спеціальні сайти. А коли почула, що їм на завод потрібен вантажник, домовилася з начальником, щоб взяли Івана.
Прибігла додому, розповіла про все чоловіку, але він замість того, щоб погодитися насварив. «Який вантажник, ти при своєму розумі? Я ж там своє здоров’я залишу, ти про це подумала. Тільки мариш своїми грошима». Лариса не розуміла такої реакції, він же чоловік й має дбати про родину. Думала знайти підтримку у свекрухи, але та стала на сторону сина. «Правильно Іванко каже, я йому не дозволю тягати важке. Ти знаєш який він у мене ніжний. Як не вистачає грошей, знайди ще одну роботу».
Лариса не знала, що тепер робити. Свого часу думала, що вийшла заміж за хорошого чоловіка та час показав, що має вона «маминого синочка».
