Коли я навчалася в університеті у нас діяла програма, згідно з якою можна було отримати подвійний диплом. Один український, а інший міжнародного зразка. Для цього потрібно було поєднати навчання в Україні та Чехії. Я одразу записалася у списки охочих, адже це прекрасна можливість, як на мене, влаштуватися у цьому житті.
Коли поїхала у Чехію в перший же день познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Тимош допомагав мені з навчанням та освоєнням, показував місто, водив у найкращі заклади, влаштував на квартиру до своєї тітки. Додому я не повернулася, залишилася поруч коханого. Згодом ми одружилися й у нас народилася дівчинка.
На Україні у мене залишилася мати та молодший брат. На жаль, у мене не було можливості навідувати їх, але щоб рідні нічого не потребували, я систематично скидала їм гроші на прожиття. Брат закінчив університет, не без моєї допомоги, влаштувався на роботу, але допомагати я не припиняла.
Коли донечка підросла, а чоловік зумів вирватися з роботи, ми вирішили поїхати до моєї мами та брата в гості. Коли зайшла на подвір’я, де я провела своє дитинство, жахнулася. Трава не скошена, всюди бур’ян, дім похилився та потріскався. Літня кухня взагалі завалилася.
Мати теж було не впізнати. Худа, стара, зморщена у подертому одязі та порожніми полицями. Звісно, старенька нам зраділа й прийнялася накривати на стіл, проте пожитків у неї було небагато. Добре, що ми все привезли з собою. Коли пообідали я запитала у мами, чи передавав брат їй гроші, які я надсилала. Мама гірко усміхнулася. Виявляється вона ні копійки з тих грошей не отримувала, а жила зі своєї пенсії. Сина востаннє бачила кілька місяців тому, він до неї не навідується.
Мені стало так образливо за маму. Якби я знала всю правду, то приїхала б ще раніше. Додому ми повернулися з ненькою. На Україні її більше нічого не тримало. Звісно, вона не хотіла покидати свого дому, але онучці вдалося переконати бабусю поїхати з нами. Ми влаштували її у гарний заклад для літніх людей. Тут створені всі умови. На вихідних забираємо маму до себе. Вона щаслива й мені спокійніше, що рідна поруч.
