Моя подруга Уляна опинилася в дивній і несподіваній ситуації. Її свекруха захворіла, і Уляна взяла на себе зобов’язання забезпечити їй найкращий догляд. Вона влаштувала її в хорошу клініку, регулярно відвідувала і піклувалася про всі потреби старенької. Однак чоловік Уляни, Євген, нічого не знав про хворобу своєї матері, аж поки її не виписали з лікарні.
Коли Уляна привезла свекруху додому і повідомила Євгену про ситуацію, вона очікувала на вдячність і розуміння. Але на її подив, Євген відреагував з гнівом і образою.Він скаржився на присутність матері, висловлював невдоволення тим, що змушений піклуватися про неї. Він навіть запропонував матері повернутися до їхнього села:
— Ой, мамо! Я переїхав до міста з того ненавuсного села, почав будувати своє власне життя, а ти раптом з’являєшся тут! І ще й пропонуєш мешкати в одній квартирі зі мною! Так от я повинен тепер весь час турбуватися про тебе? То ти ще й назад не схочеш повертатись!
У той момент Уляна побачила Євгена з іншого боку, якого ніколи раніше не бачила. Це був не той чоловік, за якого вона вийшла заміж і якого, як їй здавалося, знала. Його реакція була черсmвою і позбавленою співчуття до власної матері. Уляна зрозуміла, що не може продовжувати жити з чоловіком, який так безсердечно ставиться до власної родини.
Свекруха Уляни, відчуваючи напругу і відчуваючи себе небажаною гостею, швидко почала збирати свої речі, щоб повернутися додому. А її син пішов на роботу.
Євген повернувся додому пізно ввечері. Він помітuв, який переполох розгорнувся за його відсутності. Чоловік був розгублений, побачивши перед порогом валізи, свої документи та залізничні квитки на тумбі біля дверей.
Спантеличений, Євген звернувся до Уляни за поясненнями. Уляна зустріла його розгубленість з упевненістю і рішучістю. Вона повідомила, що спаковані речі не належать його матері, а є його власними речами. Дружина сказала, що вони повинні жити окремо, оскільки вона більше не бажає мати сmосунків з людиною, яка проявила таку зневагу до власної сім’ї.
Слова Уляни вразили Євгена, як грім серед ясного неба. Чоловік не міг збагнути всю серйозність ситуації, що склалася. Він стояв, приголомшений і не в змозі усвідомити наслідкu свого вчинку. Але, усвідомлення того, що він втрачає дружину і життя, яке вони побудували разом, зрештою прийшло.
Уляна пішла геть, тримаючись врівноважено і впевнено, залишивши Євгена роздумувати над своєю поведінкою. Вона поставила йому ультиматум, запропонувавши пожити деякий час у ненависному селі і в будинку своєї матері. Вона сподівалася, що цей досвід допоможе йому зрозуміти вагу своїх вчинків і дасть можливість замислитися над тим, якою людиною він хоче бути.
