Оля народилася в родині підприємців. Тато та мама змалечку привчали дівчинку до порядку та відповідальності. Єдина та бажана дитина в сім’ї, вона мала все про що тільки можна мріяти. Іграшки, гаджети, сукні, прикраси, розваги, друзів. Життя у вседозволеності не зіпсувало Олю, вона знала, що хоче бути гордістю для батьків, тому робила все можливе для того аби їм догодити.
Навчалася в приватній школі, де отримувала лише відмінні оцінки. Брала участь у все можливих змаганнях та олімпіадах. Неодноразово перемагала на спортивних змаганнях. Після шкільних занять на дівчинку чекали репетитори з англійського, історії та української мови. До всього ж вона встигала займатися танцями та грою на фортепіано.
Оля прокидалася о шостій годині, а додому поверталася пізньої ночі. Таким ритм втомлював та виснажував, але водночас приносив свої плоди. Вона стала найкращою в усьому, чим займалася. Вчителі ставили її в приклад, репетитори захоплювалися її розумом та допитливістю. Викладач з танців та музики неодноразово підтверджували, що Оля має талант до творчості.
Дівчинка таки стала гордістю тата й мами. Для неї не було кращої винагороди, ніж їхня похвала. Та все ж мала Ольга одну слабкість, яка категорично не подобалася її батькам. З дитинства вона спілкувалася з хлопчиком, який жив в небезпечному районі.
З Максимом Оля познайомилася на дитячому майданчику, хлопчик випадково потрапив не на ту вулицю й не міг знайти дороги додому. Оля весь вечір просиділа біля нього, відмовляючись йти додому. Тоді тато й мама відвезли Макса до його батьків. Там вони й побачили, що живе дитина не в найкращих умовах.
Мама Максима зловживала спиртним, батька він не мав. Окрім нього у родині було багато молодших дітей. Навкруги бруд, сморід та безвихідь. Повернувшись додому, тато наказав Олі більше ніколи не розмовляти з новим знайомим. Вперше він підняв голос на свою дочку, але дівчинка не послухалася.
Максим продовжував приходити у їхній двір, а Оля переховувалася від дорослих. Цілий день діти проводили разом, а підвечір прощалися. Так Макс став найкращим другом Ольги. Приховувати свої зустрічі вдалося недовго. Одного разу батько застав дочку з тим самим хлопцем. Розгнівавшись не на жарт, він заборонив Олі виходити з квартири. Що сталося з Максимом їй невідомо, але після того, вони більше не зустрічалися.
Олі було важко змиритися з думкою, що вона втратила найкращого друга через свого батька. Довгий час вона сердилася на тата й відмовлялася з ним розмовляти. Врешті решт папа сам прийшов на примирення. Пояснив дочці, що Максима більше немає, його маму позбавили батьківських прав й де тепер хлопець він не знає. Оля знала, що він блефує, вона була певна, що саме батько й приклав до цього свою владу руку. Та вдала, що побачила йому й більше не згадує про Максима.
Роки швидко збігли. Оля виросла, стала справжньою красунею. До неї залицявся не один видний парубок та вона всім давала відмову. Усі ці роки вона не викидала з голови Максима. Вирішила, що знайде його й вони знову зустрінуться. Батьки мали свої плани стосовно майбутнього доньки. Партнер по бізнесу мав сина. Лев був зарозумілим та сміливим. Достатньо розумним, щоб одразу після навчання перейняти частину бізнесу свого батька. Звісно, тати хотіли звести дітей й створити успішну династію.
Досить часто хлопець бував у їхньому домі. Постійно привертав до себе увагу Олі, але вона не звертала на нього уваги. Це неабияк дратувало Лева, хлопець звик отримувати те, що бажає й цього разу він жадав отримати собі цю непідступну дівчину.
***
Максим пережив важке дитинство й ще важче дорослішання. Завдяки батькові Ольги його відправили у виправну колонію для неповнолітніх. Той мав зв’язки й домовився, щоб хлопця підставили. Багато років Максим чекав, коли вийде з цього жахливого місця, знайде Ольгу й забере її з того страшного замку в якому вона жила.
Нарешті цей день настав. Максим без зайвих роздумів одразу відправився у те місце, де колись зустрів маленьку приємну дівчинку, що не відходила від нього ні на мить. Він не розраховував зустріти Олю там, але мрії мають здатність збуватися.
На дитячому майданчику не було дітей. Холодна осіння погода змушувала усіх сидіти по домівках, вкутуючись у теплий плед. Та все ж одна людина не звертала уваги на погодні умови й сиділа на гойдалці. Максим одразу зрозумів, хто перед ним. Підійшов тихо ззаду й почав гойдати.
-Хіба тато дозволяє тобі тут бути?
Дівчина повільно повернула голову у мій бік. Її усмішка зігріла змучене серце бідного хлопця.
-Я вже надто доросла, щоб слухати свого батька.
Оля піднялася й кинулася в обійми коханого. Після стількох років розлуки, почуття між ними більше не були схожими на дружбу. Безумовно це було кохання. Пара домовилася більше ніколи не розлучатися. Оля знала, що батьки будуть проти, тому вирішила їм нічого не говорити.
Максиму дала ключі від своєї квартири. Просила дочекатися її там, сама пішла додому й попередила тата з мамою, що настав час їй відправитися у доросле життя. Вона переїжджає на квартиру, яку вони їй нещодавно подарували. Батьки не були проти, вони розраховували, що так Лев швидше зможе завоювати серце їхньої доньки.
Оля не йшла, вона буквально летіла до свого коханого. Максим чекав на неї у домовленому місці. Ця ніч стала для обох особливою. Ранок вони зустріли в міцних обіймах один одного. Добрий тиждень закохані не виходили зі свого любовного гніздечка. Та коли Олі почав надзвонювати батько, їй довелося вийти на роботу. Максим теж вирішив не гаяти часу й знайти підробіток.
Вперше обоє почували себе щасливими. На жаль, приховувати свої стосунки довго не вдалося. На квартиру до Олі завітав Лев. Яким же він був обуреним, коли замість Ольги двері йому відчинив Максим. Він доступно пояснив залицяльнику, що Оля його дівчина й на цьому крапка. Розлючений Лев одразу поїхав до батька Олі й про все розповів.
Вдруге батько вирішив розлучити доньку з тим негідним Максимом. Був вечір п’ятниці, тато навмисне затримав Олю на роботі. Додому дівчина поверталася досить пізно та ще й не могла попередити Максима, бо загубила телефон. Коли підійшла до квартири, почула дзвінкий жіночий сміх. Увійшовши всередину побачила Максима в компанії якоїсь дівиці. Вони цілувалися, Оля не стала розбиратися в тому, що відбувалося. Все бачила на власні очі.
Якби вони в той вечір не піддалася емоціям й залишилася, то побачила б, що Максим був обп оєний. Він ніколи б її не зрадив, бо кохав усім серцем. Усе це організував її батько, а Лев допоміг виконати.
На зло, Максимові Оля погодилася вийти заміж за Лева. В день весілля, вона гірко плакала, бо розуміла, що не матиме щастя зі своїм чоловіком. Єдине, що заспокоювало наречену думка про те, що під серцем вона носить дитину від коханого.
Про Максима Оля більше не чула. З Левом вони жили погано. Він постійно їй зраджував та ображав. Вона не зважала, походеньки чоловіка її не цікавили. Тепер вся увага молодої дружини була прикута до маленького синочка, який підростав точною копією свого батька. Оля не раз шкодувала про те, що в той вечір втекла, як остання боягузка. Треба було дати Максу можливість пояснити свій вчинок. Та час назад не повернеш.
