Коли б мені хто сказав, що я доживу до того дня, що доведеться обирати між колишнім та теперішнім чоловіком, не повірила б.
З Петром ми були одружені чотири роки. У нас був прекрасний шлюб. Ми так добре один одного розуміли, в усьому підтримували й допомагали. Між нами було все: довіра, повага, взаєморозуміння, але не було основного – кохання. З часом ми стали помічати, що не відчуваємо один до одного чогось більшого за дружбу. Тому за взаємним рішенням вирішили розлучитися.
Попри те, що шлюб наш не склався ми залишилися найкращими друзями. Я знала, що у важку хвилину можу розраховувати на допомогу Петра й він так само міг покластися на мене. На жаль, мій другий чоловік таких стосунків з колишнім не розумів.
З Антоном ми одружилися пів року тому й цього разу я впевнено можу сказати, що вийшла заміж через велике кохання. Ці стосунки абсолютно відрізнялися від попередніх. У них панувала пристрасть, бурхливі емоції та запальний вогник. Мені все подобалося в Антонові, окрім одного – його ревнощів.
Чоловік не вірив, що між чоловіком і жінкою може бути дружба. А коли дізнався, що моїм найкращим другом є колишній чоловік, то взагалі вибухнув від люті. Кожного разу, коли мені телефонував Петро або ми десь зустрічалися, й про це ставало відомо Антонові – у домі був скандал.
Я не знала, як доступно пояснити коханому, що Петро мені, як брат. Я мільйон разів йому розповідала, чому ми розлучилися, але Антонові це не допомагало. Не допоміг навіть той аргумент, що Петя має дівчину й у них все серйозно. Все одно Антон приписував нам роман й боявся, що я зроблю його рогатим дурнем.
Остання наша суперечка закінчилася жахливо. Знову причиною сварки став Петро. Друг попросив мене допомогти обрати каблучку для його дівчини, якій він збирався освідчитися. Цього разу я запитала дозволу у чоловіка, але він категорично захитав головою. Все закінчилося тим, що Антон поставив мене перед вибором: або він, або Петро.
Я не знаю, що тепер мені робити. Я кохаю чоловіка усім серцем, але й Петро мені небайдужий. Ми з ним стільки разом пережили й він розуміє мене, як ніхто інший. Ну чому так складно повірити у дружбу між чоловіком і жінкою? Я знаю, що Антон теж кохає мене, але для чого робить боляче своїми ультиматумами?
Як знайти вихід із цієї ситуації й зберегти обох чоловіків?
