Наші родини були категорично проти нашого з чоловіком союзу. Першочерговою причиною стало те, що він від мене старший аж на дванадцять років. Коли ми зустрілись, йому було тридцять два, а мені двадцять. Так, погоджуюсь, цифра дійсно не маленька, проте і не катастрофічно велика.
Він був досить заможною людиною. Мав свій шиномонтаж, постійно розширяв поле своєї діяльності. Мені подобалась його незалежність, його склад розуму та мислення. Мабуть, це і привабило мене в ньому. Бо сподобався він мені аж після місяця спілкування. .спершу навіть не дивилась в його сторону. Андрій був старшим братом мого друга, з яком ми постійно гуляли в одній компанії.
Андрій вмів гарно проявляти увагу, він знав, чого хоче, та йшов туди, не розпиляючись на всіляку дурню. Це був неймовірний контраст з хлопцями мого віку, у яких в голові були алкоголь, де б та з ким провести цю ніч і всіляке таке. Ми зустрічались близько року, навіть встигли пожити трішки разом. Після чого, Андрій зробив мені пропозицію. Через тиждень я познайомилась з його родиною, а він з моєю.
Його рідні сприйняли мене як аферистку. Яка дівчина не захотіла собі такого успішного чоловіка? Нехай навіть не такого привабливого з виду? Жити ж то не з красою, хліб за красу не купиш. Про їхню неприязнь до мене я дізналась випадково, коли ми святкували День Народження Андрійкової мами, та у вбиральні ресторану я стала випадковим свідком її розмови з подругою.
-Знаєте, коли я познайомлю Вас зі своєю родиною, буде виглядати так, ніби це ваша родина хоче пригрітись біля більш успішної. Отримати державні посади, або гранти. Не дивіться на мене звисока. Нехай я й молода, та не така дурна, як вам би хотілось. Сподіваюсь, в майбутньому ми з вами поладнаємо, адже йти від Вашого сина я не збираюсь. Ще раз вітаю з Днем Народження, мамо!
Не знаю, як що після моїх слів подумала мати мого нареченого, проте похабне відношення до себе я не допускаю.
Андрію теж було не легко. Мій батько був мером міста. Що я намагалась приховати від всіх. Занадто багато уваги це дає. Не такої, яку мені хотілось би. Про посаду батька Андрій дізнався теж тільки після освідчення.
Звісно, як і його батьки, мої вперлись, що я занадто молода для нього. Коли він буде вже старим, я тільки увійду в саму свою красу. Робили якісь допити нещасному нареченому, які він витримав з легкістю. Як не крути, а досвід з противними людьми він мав. Після чого рідні мені навіть поставили умови, або Андрій, або вони. Єдиним, хто підтримав наш шлюб, був мій старший брат, та той брат Андрія. Їх ми та запросили на наш розпис. Дуже образливо, коли твій найщасливіший день рідні не хочуть розділяти разом з тобою. Але хай там що, ми твердо вирішили йти рука в руку до кінця життя. Батьки з часом нас приймуть, бо як це так, відмовитись від рідної крові на все життя. А от ми з Андрієм ризикували б ніколи більше не знайти настільки підходящої пари собі. Головне, що навіть не хочемо обдумувати таку можливість.
