Іра одразу подумала про погане. У цю пору Антон мав би бути на роботі. Якщо його звільнили, то їхня сім’я просто пропаде

Іра прокинулася серед ночі. Їй наснилася покійна мати. Все було так правдиво, що жінка ще кілька хвилин намагалася прийти до тями. Уже два роки минуло, як рідної не стало, а дочку боліло до цього часу. Завжди усміхнена та привітна ненька зустрічала її з роботи замашними булочками. Цього разу вона прийшла допомогти. Сказала доньці не хвилюватися, усе в їхньому житті налагодиться.

Зі спокійною душею Іра знову поринула в сон, а вранці була така заклопотана, що й не пригадала про дивний візит матусі. Сьогодні базарний день. Треба встигнути в місто, щоб продати трішки овочів. Їм зараз кожна копійка потрібна.

Людей було небагато. Підходили, запитували, вертіли в руках картоплю чи моркву. Запитували про ціну, а потім невдоволено морщили свої міські носи. Знали б вони скільки праці вкладено у цьому врожаї, то так би себе не поводили. Продала Іра небагато. Стояти було важко, у жінки страшенно нила спина. До всього погода зіпсувалася раптово. Набігли темні хмари й небо ніби прорвало.

Іра поспішила зібрати свій товар й побігла до автобуса. Через важкі краплі дороги було не розгледіти. Якийсь чоловік, мабуть, пожалів бідолашну жінку. Зупинив її, запитав за картоплю й викупив усі залишки. Іра раділа, додому повернеться з гарним заробітком. Подякувала незнайомцеві й останньою вбігла в автобус.

Коли доїхали додому на вулиці розпогодилося. Вдома зустрічали діти. Вибігла до матусі з радісними криками й кинулися в обійми.

-Мамо, а тато вже вдома. Він смажить нашу улюблену картоплю.

Іра одразу подумала про погане. У цю пору Антон мав би бути на роботі. Якщо його звільнили, то їхня сім’я просто пропаде. Увійшла в будинок з важким серцем, але коли побачила посмішку на обличчі чоловіка – заспокоїлася.

-Який приємний сюрприз.

-Та я ніби кожного дня додому повертаюся. В чому ж приємність?

-Але ж не кожного дня балуєш нас своєю фірмовою стравою.

Подружжя почало сміятися. Іра запитала одразу:

-У нас якісь проблеми?

-З чого ти взяла?

-Ти серед білого дня вдома, а мав би бути на роботі…

-Кохана, нарешті ми заживемо, як люди. Мене підвищили. Через це сьогодні дали вихідний, щоб відсвяткував. Зарплатня буде більше, до всього ще й премії за гарну роботу.

-Яка радість! Я вже й не сподівалася.

Тієї миті жінка згадала про свій сон. Мати попереджала, що все в неї буде добре. Вона навіть з того світу примудрялася піклуватися про доньку. Іра підняла голову вгору й сказала тихе: «Спасибі».

Оцените статью
Бархатный вечер
Добавить комментарии

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

15 − 6 =

Іра одразу подумала про погане. У цю пору Антон мав би бути на роботі. Якщо його звільнили, то їхня сім’я просто пропаде