Іра прокинулася серед ночі. Їй наснилася покійна мати. Все було так правдиво, що жінка ще кілька хвилин намагалася прийти до тями. Уже два роки минуло, як рідної не стало, а дочку боліло до цього часу. Завжди усміхнена та привітна ненька зустрічала її з роботи замашними булочками. Цього разу вона прийшла допомогти. Сказала доньці не хвилюватися, усе в їхньому житті налагодиться.
Зі спокійною душею Іра знову поринула в сон, а вранці була така заклопотана, що й не пригадала про дивний візит матусі. Сьогодні базарний день. Треба встигнути в місто, щоб продати трішки овочів. Їм зараз кожна копійка потрібна.
Людей було небагато. Підходили, запитували, вертіли в руках картоплю чи моркву. Запитували про ціну, а потім невдоволено морщили свої міські носи. Знали б вони скільки праці вкладено у цьому врожаї, то так би себе не поводили. Продала Іра небагато. Стояти було важко, у жінки страшенно нила спина. До всього погода зіпсувалася раптово. Набігли темні хмари й небо ніби прорвало.
Іра поспішила зібрати свій товар й побігла до автобуса. Через важкі краплі дороги було не розгледіти. Якийсь чоловік, мабуть, пожалів бідолашну жінку. Зупинив її, запитав за картоплю й викупив усі залишки. Іра раділа, додому повернеться з гарним заробітком. Подякувала незнайомцеві й останньою вбігла в автобус.
Коли доїхали додому на вулиці розпогодилося. Вдома зустрічали діти. Вибігла до матусі з радісними криками й кинулися в обійми.
-Мамо, а тато вже вдома. Він смажить нашу улюблену картоплю.
Іра одразу подумала про погане. У цю пору Антон мав би бути на роботі. Якщо його звільнили, то їхня сім’я просто пропаде. Увійшла в будинок з важким серцем, але коли побачила посмішку на обличчі чоловіка – заспокоїлася.
-Який приємний сюрприз.
-Та я ніби кожного дня додому повертаюся. В чому ж приємність?
-Але ж не кожного дня балуєш нас своєю фірмовою стравою.
Подружжя почало сміятися. Іра запитала одразу:
-У нас якісь проблеми?
-З чого ти взяла?
-Ти серед білого дня вдома, а мав би бути на роботі…
-Кохана, нарешті ми заживемо, як люди. Мене підвищили. Через це сьогодні дали вихідний, щоб відсвяткував. Зарплатня буде більше, до всього ще й премії за гарну роботу.
-Яка радість! Я вже й не сподівалася.
Тієї миті жінка згадала про свій сон. Мати попереджала, що все в неї буде добре. Вона навіть з того світу примудрялася піклуватися про доньку. Іра підняла голову вгору й сказала тихе: «Спасибі».
