Ми з чоловіком мали дачу за містом. Частенько вихідні проводили там. Свіже повітря, природа, садок все довкола змушувало нас повертатися у це прекрасне місце. Зазвичай добиралися ми автомобілем Михайла. Інколи бувало, що я їздила сама.
Цього разу наші чергування збіглися, тож на вихідних ми були повністю вільними. У п’ятницю ввечері поїхали за місто. Михайло нарубав дров та розпалив пічку, я приготувала смачну вечерю. Потім ми чаювали у нашій просторій вітальній й задоволені пішли спати.
Вихідні промайнули непомітно. В неділю вранці чоловік прогрівав авто й виявив поламання. Потрібно було їхати в місто за запчастинами. Він у мене не звиклий користуватися громадським транспортом, але й мене відправити не міг. Це чоловіча справа. Тому довелося змиритися.
Повернувся Міша через три години. Ще з порогу почав кричати, що більше ніколи не їздитиме маршруткою.
-Що сталося? – стривожено запитала я.
–Якщо я розповім – ти не повіриш.
–Та не тягни уже – заінтриговано підбивала я чоловіка швидше розпочати розповідь.
Значить спершу все було нормально. Я знайшов зупинку й встиг на потрібну маршрутку. Всередині було багато людей, але мені пощастило знайти вільне місце. Хвилин 20 всі їхали мовчки, поки на черговій зупинці всередину не зайшла жіночка років 40.
Вона, не соромлячись, почала переодягатися й виявивши, що під пахвами є рослинність, дістала з сумочки бритву й почала від неї позбавлятися.
-Ти це серйозно? Просто перед вами.
-А ж так і кажу. Люди відреагували по-різному. Хтось намагався її присоромити, мовляв, у присутності сторонніх людей таке робити некрасиво. Молодші пасажири знімали на відео. Були й такі, що спостерігали із цікавістю. Мені ж стало бридко. Добре, що вона вийшла на наступній зупинці, мало де ще їй потрібно було побритися.
-Щастить же тобі на пригоди. Я 10 років їжджу маршруткою й ніколи не бачила нічого подібного. Наступного разу поїдемо разом, може щось цікавіше побачимо.
-Е ні, наступного разу точно не буде! Зараз я відремонтую нашу машинку й більше таких експериментів робити не будемо.
